Quantcast
Channel: Найцікавіше на DOU

Огляд українського GovTech: хто розробляє проєкти для державного сектора, у чому полягають виклики і які перспективи

0
0

Домен GovTech стає все більш обговорюваним в українському IT. Зростає кількість вакансій за цим напрямом, потроху поповнюється список GovTech-компаній. Водночас державний сектор України асоціюється як з новими сучасними проєктами, так і з легасі-кодом і низькою оплатою праці.

У цьому матеріалі розбираємося:

— Яким буває український GovTech
— Хто залучений у державний сектор
— Які перспективи розвитку домену
— Плюси і мінуси роботи в GovTech
— Кого шукають компанії і як туди потрапити

У підготовці статті взяли участь чотири компанії, які розробляють проєкти для державного сектору: Prozorro, Kitsoft, eZdorovyaта Strimco. На їхньому прикладі подивимось, чим займаються у GovTech.

✅ Яким буває GovTech

Government Technology, або GovTech, — це домен IT-індустрії, в якому приватні або державні підприємства створюють програмне забезпечення на замовлення держави. Схожим на цей термін є Civic Tech — розробка проєктів для громадян. Але не всі Civic Tech використовує держава, і не всі GovTech-проєкти стосуються громадян безпосередньо: це також може бути робота над внутрішніми базами тощо.

Досвід Prozorro

Prozorro — екосистема для державних закупівель. Їй належать 13 акредитованих майданчиків для закупівель, а також це основна платформа для тендерів від комунальних і державних замовників.

Ідея Prozorro з’явилася у 2014 році у групи волонтерів. З 2016-гокомпанія належить державному підприємству «Прозорро».

Читайте такожЯк працює.У компанії є штатна IT-команда з 20 людей, ще 10 фахівців залучено на аутсорсі. IT-команда Prozorro працює за Agile, дотримується продуктового підходу та data-driven концепції. Використовує Jira і Confluence, керує розробкою за допомогою Kanban. Серед технологій переважно опенсорсні: MongoDB, HAProxy, nginx, Zabbix, Grafana, RabbitMQ, Kafka, ELK, Linux. Також застосовуються хмарні технології, PHP, JavaScript. Ядро платформи написано на Python.

Досвід Kitsoft

Kitsoft — технологічна компанія, яка впроваджує цифрові продукти та розробляє сайти у сегменті gov.ua. Серед проєктів: портал «Дія», десятки сервісів на ньому, зокрема «єМалятко», послуги для ФОПів і ТОВок. Також компанія створює власну low-code платформу Liquio і розробляє на ній вебсервіси.

Діє 15 років. Є товариством з обмеженою відповідальністю.

Як працює.Усього в компанії 100 співробітників. В low-code напрямі 47 людей, включаючи R&D-команду, що працює над застосуванням ШІ. Вебсайти в сегменті gov.ua розробляє команда з 15 фахівців. Загалом робота побудована так:

  • Команда з бізнес-аналітиків, low-code розробників, тестувальників і проєктних менеджерів розробляє державні сервіси на low-code платформі.
  • Бекенд- і фронтенд-розробники допомагають, якщо на платформі треба додати нові функції. Частиною команди є також дизайнери, DevOps-інженери, спеціалісти з безпеки.

Для розробок зазвичай використовують опенсорсні технології. Основний стек: Node.js, React.js. Платформа Liquio базується на технології BPMN.

Досвід eZdorovya

eZdorovya, або ДП «Електронне здоров’я», — ІТ-компанія, яка відповідає за адміністрування національних інформаційних систем у сфері охорони здоров’я України. Серед них: Центральна база даних електронної системи охорони здоровʼя (ЦБД ЕСОЗ) і ГІКС «HealthNet». Є розробником Державного реєстру дезінфекційних засобів і Державного реєстру харчових добавок, які реалізуються на платформі «Дія Engine». Планує взяти на адміністрування державні реєстри медвиробів; харчових добавок; косметики; дезінфекційних засобів; системи крові тощо.

Діє з 2017 року. Є державним підприємством.

Як працює.команда складається зі 120 фахівців. Основні напрями роботи, крім адміністрування ЦБД ЕСОЗ:

  • розробка та актуалізація технічної документації ЦБД;
  • взаємодія медичних інформаційних систем з центральною базою даних (під’єднання, від’єднання та зупинення доступу медичних інформаційних систем), тестування і підтвердження їхніх нових функціональних можливостей;
  • технічна підтримка МІС з питань взаємодії з ЦБД;
  • адміністрування та модернізація ГІКС "HealthNet«’;
  • проєктний менеджмент і бізнес-аналіз у сфері eHealth.

З 2019-гопрацюють за власним фреймворком SDLC, розробленим серед іншого на основі PMBok і адаптованим під eHealth-домен. Здебільшого працюють за каскадною моделлю, але з додаванням Agile-практик.

«У 90% випадків ми працюємо в межах фіксованого бюджету, термінів та обсягів робіт, тож застосовуємо Waterfall-модель. Але нікому не потрібні продукти, які розробляються роками, тому абсолютно допустимо в межах життєвих циклів проєктів впроваджувати гнучкі Agile-фреймворки», — розповідає Олександр Ємець, керівник eZdorovya.

Оскільки компанія працює з мікросервісною архітектурою, використовують Kubernetes. Технологічний стек на базі Elixir, також застосовують Kotlin.

Досвід Strimco

Strimco — консалтингова IT-компанія, яка працює з державними замовниками. Розробляла такі сервіси, як «єРиба», систему обліку музейних експонатів, реєстри системи «єКров», Державний реєстр медвиробів і Державний реєстр лікарських засобів. Проєктувала Міжнародний реєстр репарацій і готувала проєкт «єПосвідчення» для Мінсоцполітики.

Діє два роки, але ядро команди сформувалося у 2019–2020роках під час спроби реформи Митниці. Є товариством з обмеженою відповідальністю.

Як працює.У команді Strimco майже 50 людей. Здебільшого це продуктові менеджери та бізнес-аналітики.

Переважно компанія закриває запити двох типів:

1. Коли треба концептуалізувати продукт і розробити технічні вимоги до нього. Запит може звучати так: «Створити реєстр/продукт/сервіс, який має розв’язати певну державну проблему. Допоможіть придумати, як це зробити, спроєктуйте продукт».

2. Коли є розуміння та бачення продукту, але треба створити та впровадити його. У цих випадках Strimco або розробляє продукти на платформі реєстрів від Мінцифри «Дія.Engine», або веде їх з погляду продакт-менеджменту, бізнес-аналізу, дизайну, а для безпосередньої розробки продуктів наймає технічних партнерів: MK Consulting або Racoon Gang.

Є проєкти, які обʼєднують обидва типи, так звані проєкти повного циклу — від ідеї до впровадження.

✅ Хто залучений у GovTech

Prozorro, Kitsoft, EZdorovya та Strimco не єдині представники державного сектору в IT. Загалом, на думку CEO Kitsoft Олександра Єфремова, український GovTech сьогодні складається з:

  • Мінцифри, яка є трендсетером GovTech в країні;
  • центральних органів влади, які впроваджують політику цифровізації;
  • донорів, які мають експертизу і фінансують велику кількість проєктів;
  • муніципалітетів, які ведуть проєкти цифровізації (серед них виділяється «Київ Цифровий»);
  • GovTech-компаній — консультантів та виконавців у різних сферах, серед яких бізнес-аналіз, розробка, кібербезпека та інші.

Дещо іншу класифікацію пропонує Роман Ланський, засновник Strimco. Він виділяє три типи GovTech-компаній, в яких можуть працювати айтівці:

  1. Міністерства та центральні органи виконавчої влади.
  2. Державні підприємства.
  3. Приватні компанії.

«Установи першого типу формують політику, а других і третіх — реалізують її. Окремо є ті, хто фінансує проєкт. У 80–90%випадків це міжнародні донори. Державні та комунальні замовники залучають і розподіляють ці кошти за проєктами й оголошують на них тендери, щоб почати реалізовувати державні та приватні підприємства.


Якби замовник розумів, що в нього обмежена кількість ресурсів, які йдуть „з власного гаманця“, навряд чи ми б мали так багато цифровізації несуттєвих процесів та ініціатив, які нині впроваджують просто тому, що донор готовий дати на це гроші», — коментує Роман Ланський.

І додає, що чиновники можуть дивитися не на результат розробки, а на те, як вона вплине на їхню кар’єру. У сфері GovTech результати роботи можуть бути дуже швидкими та видимими, особливо коли ці продукти стосуються громадян. Це дає змогу публічним людям відразу демонструвати успіхи. Звідси й спротив у впровадженні непопулярних, але необхідних рішень і закладання неадекватних термінів виконання проєкту.

Загалом серед піддоменів, актуальних наразі в Government Tech, спікери називають:

  • MilTech — створення продуктів для військових.
  • Логістика — перебудова процесів забезпечення боєприпасами, їжею тощо.
  • Цифровізація послуг, які надають держава та муніципалітети. Особливо сервіси SmartCity та електронного урядування.
  • eHealth — електронна охорона здоров’я.

Оскільки ці галузі прямо впливають на суспільство та чутливі до витоку даних, у них важливо подбати про високий рівень кіберзахисту.

✅ Які перспективи розвитку домену

У 2015 році експерти заявляли, що в державному секторі немає запиту й готовності платити за високотехнологічні розробки та продукти. У 2024-му,як погоджуються усі опитані DOU компанії, це твердження не актуальне: на стрімкий розвиток українського GovTech вплинула велика міжнародна фінансова підтримка.

Другий суттєвий фактор розвитку галузі — поява у 2019 році Мінцифри та проєктів, які вона впроваджує. Міжнародні донори, за словами Олександра Єфремова з Kitsoft, принесли, крім коштів, вищий рівень проєктного управління. Так і Міністерство цифрової трансформації принесло бачення зовсім іншого GovTech — того, що відповідає запитам суспільства і реалізує проєкти за сучасними стандартами, вважає спікер.

З іншого боку, у державному секторі чимало ризиків. На думку Романа Ланського, сфера може відкотитися, якщо прийде уряд, не зацікавлений у розвитку GovTech:

«У такому разі ключові проєкти припиняться або будуть заморожені, а команди ліквідовані або переорієнтовані на інші завдання. Це стосується і медицини, освіти, оборони. Наприклад, у МОЗ з часів Революції гідності змінилося вісім міністрів, у Мінсоцполітики — шість. Якщо політичний склад відомства тримається два роки — це вже потужно. При цьому сьогоднішня модель урядування дає мало інструментів дотримання стратегії. Міністри приводять „своїх“ заступників, а ті „свої“ команди, які вкрай рідко переймають повноцінно справи від минулої команди».

Втім він налаштований позитивно, оскільки загальний обсяг фінансування на державні проєкти від міжнародних партнерів зріс з повномасштабною війною. Проєкти на ці кошти реалізовуватимуться найближчі 2–3 роки,а отже ринок буде зростати.

Про те, що перспективи розвитку домену є, свідчать останні новини. Наприклад, у січні 2024 року стало відомо, що у Києві відкриютьдругий у світі GovTech-центр (перший — у Берліні), який об’єднає науковців, бізнесменів, технологічні компанії, держсектор, а також глобальні спільноти у сфері урядових технологій. Відповідну угоду очільник Мінцифри Михайло Федоров підписав з організаторами Всесвітнього економічного форуму у Давосі.

Також Україна — єдина країна не член ЄС, яка увійшла до GovTech-інкубатору Європейського Союзу Govtech4all. Одна з цілей Govtech4all — підвищити ефективність державних процесів завдяки цифровізації.

«Це промовисті факти, що вказують, що Україна стрімко рухається до цифровізації державного сектору, — підкреслює Олександр Ємець, керівник еZdorovya, і додає:


Також для прикладу розповім про планикомпанії на 2024 рік. Серед них 142 проєкти у сфері громадського здоровʼя, кібербезпеки, євроінтеграційного та антикорупційного напрямів, інтеграції з іншими державними системами та реєстрами тощо. Вже зараз розробляють „Кабінет пацієнта“, триває робота над проєктами „Оптимізація процесів щодо реєстрації пацієнта в ЕСОЗ“, „Реєстрація іноземних громадян в ЕСОЗ“ та інших».

Чим відрізняється український GovTech від закордонного.За словами очільника Strimco, в Україні багато публічних і доступних для громадян проєктів — їх почали стрімко впроваджувати з появою «Дії». Такі проєкти можна назвати «фасадом», і тут Україна є новатором — недарма один з лідерів цифровізації у світі Естонія розробляє свій аналог «Дії» — застосунок mRiik [однак нещодавно стало відомо, що Естонія розроблятиме новий застосунок держпослуг, а не використовуватиме той, що у 2023-муготували на базі «Дії» — ред.].

Естонія, своєю чергою, дала Україні «Трембіту», зауважує Ланський. Систему, яка «під капотом» «Дії» і до якої прив’язані безліч реєстрів, з яких вилучають дані. Це те, що можна назвати «фундаментом» і те, що наразі в Україні існує у зародковому стані. Натомість не тільки Естонія, а й Німеччина, Данія, Нідерланди, Британія та інші автоматизували свої реєстри ще 20 років тому.

«Якщо порівнювати наш ринок з іншими країнами, з тією ж Німеччиною, то він у десятки разів менший. У розвинутих країнах значно більше сервіс-провайдерів, до того ж часто вони безпосередньо підтримують ключові державні сервіси. Тобто вони є власниками цих сервісів, а держава їх орендує у компанії-розробника. Це сьогодні не притаманне Україні явище.


Крім того, у контексті загального рівня проєктного і сервісного менеджменту нашій державі є куди розвиватися, щоб досягти рівня західних країн», — додає CEO Kitsoft Олександр Єфремов.

✅ Плюси і мінуси роботи в GovTech

🚀

Участь у соціально важливих проєктах і команда колег зі схожими цінностями.Фахівців, які приєднуються до GovTech-компаній, часто мотивує можливість розв’язувати реальні проблеми людей і бути в команді спеціалістів зі схожими цінностями. Також у цій сфері одразу можна побачити, чи відгукується проєкт людям, у чому його користь, отримати фідбек.

Участь у державних проєктах сьогодні — це змога зробити внесок у розвиток країни. Особливо актуально це стало в часи війни, зауважують спікери.

Бронювання військовозобов’язаних.Деякі компанії, які створюють замовлення для держави, мають право забронювати до 50% своїх працівників [DOUрозповідав, як це працює і які можуть бути труднощі на шляху — ред.]. Щоправда, не усі цим правом користуються.

Наприклад, у Strimco діє концепція «профільної мобілізації» для працівників, які не зайняті в прямих оборонних проєктах. Коли співробітник отримує повістку або планує мобілізуватися, компанія звертається до оборонних структур, щоб дізнатися, чи наразі потрібен ІТ-фахівець зі схожим досвідом. Якщо є запит на професійні знання людини, їй дають можливість продовжити працювати у своїй спеціальності, перейшовши до роботи в ІТ-сектор оборонної галузі.

Натомість Prozorro, Kitsoft та еZdorovya бронюють спеціалістів. Наприклад, Kitsoft на сьогодні забронювала 15% військовозобов’язаних співробітників.

Професійні виклики.Зазвичай у сфері GovTech виділяють такі головні виклики:

  • велика кількість стейкголдерів;
  • довготривалі узгодження;
  • закупівельні процедури (кожне держзамовлення проходить через тендер).

Проєктні та продуктові менеджери в GovTech матимуть змогу прокачати свої вміння. Оскільки будь-який IT-проєкт для держави складається на 30% з самої розробки й на 70% — з впровадження, зі своїми юридичними та бюрократичними нюансами.

🖍️

Невисокі або середні зарплати.Маленькі зарплати — певно, найпопулярніше уявлення про GovTech. Втім, це правда лише частково: коректніше буде назвати цифри середніми або не дуже високими.

Найменше платять у міністерствах і муніципалітетах. Тут директор IT-департаменту може отримувати $1000, виконуючи при цьому обов’язки архітектора, продуктового менеджера, юриста тощо.

Щодо державних компаній, то їхні зарплати обмежені бюджетом, але наближаються до ринкових. Дотягнути до середніх компенсацій допомагають премії та доплати. Наприклад, еZdorovya, щоб платити ринкову зарплату,оптимізували витрати на оренду, автоматизували деякі процеси та почали надавати консультаційні послуги.

Найвищі зарплати в GovTech будуть у приватних компаніях, які роблять продукти для держави на аутсорсі: Strimco, Kitsoft, AMEDIA.

Бюрократія та легасі-проєкти.У державному секторі свої процедури та вимоги до затвердження етапів. Очікування від перемоги в тендері до підписання контракту може зайняти кілька місяців, ділиться Роман Ланський. Це створює суттєві складнощі для планування та фінансування проєктів, а командам доводиться балансувати на межі, чекаючи на офіційний старт робіт.

Коли робота виконана, з’являється ще один виклик: підтвердити результати й передати продукт на баланс. Це може зайняти додаткові місяці очікування оплати. Крім того, у роботі з державою багато бюрократичних процедур і документообігу, що може сповільнювати розробку. Сумарно це може займати 20–30%загального часу проєкту.

У Prozorro розповідають, що зазвичай вимоги держави вищі, ніж у комерційному середовищі, адже впливають на всіх її громадян. Додає труднощів нормативна врегульованість процесів: через обмеженість законодавства немає змоги на свій розсуд розв’язувати завдання. А прості рішення, які б підходили для бізнес-сегмента, тут часто неможливі.

Але є напрями, у яких, за словами Романа Ланського, ані процеси, ані технології не змінювались з 2000-хроків. Це саме ті проєкти, де зарплата буде низька, і робота важка та нудна. Крім того, для інженерів державний сектор пропонує менше, ніж для менеджерів, — тут менше технічних викликів і зазвичай використовуються сталі практики, але є багато завдань, пов’язаних з високою навантаженістю.

Ще одна поширена думка про GovTech — що галузь є корумпованою. Однак CEO Kitsoft Олександр Єфремов спростовує її і пояснює, що з появою донорів і систематизацією проєктів корупція нині впливає не більше, ніж у корпоративному секторі.

✅ Хто потрібен індустрії та як туди потрапити

Всі опитані компанії наймають нових фахівців і планують цього року розширюватися:

  • Strimco. Будуть наймати бізнес-аналітиків початківців і навчати їх. У планах зрости до 70 людей.
  • eZdorovya. Шукають проєктних менеджерів, системних аналітиків, бізнес-аналітиків, DevOps-інженерів і спеціалістів з кіберзахисту. Передусім розглядають кандидатів з досвідом у HealthCare.
  • Kitsoft. Набирають додаткову команду для розробки онлайн-послуг на власній low-code платформі Liquio.
  • Prozorro. Планують збільшити штат на 20% завдяки аутсорсу. Шукають розробників, аналітиків, тестувальників і продуктових менеджерів.

Спікери зазначають, що їм бракує кандидатів і що на ринку більше новачків, аніж досвідчених спеціалістів. Тільки Kitsoft зазначив, що кількість відгуків на їхні вакансії збільшилась. еZdorovya підкреслює, що особливо складно знайти спеціалістів з кіберзахисту.

Усі компанії додали, що можуть відмовити кандидатам через цінності й радше візьмуть фахівця з гіршими навичками, аніж топового спеціаліста, з яким вони не сходяться у поглядах.

«З мотивацією зараз проблем майже немає. Людям хочеться змін, приносити користь країні. Ця мотивація іноді триває не дуже довго, буває доводиться довго чекати, поки хтось відгукнеться на вакансію, але ринок живий, і це дає надію», — діляться у Prozorro.


Естонія не робитиме застосунок держпослуг на базі «Дії», тендер отримала місцева ІТ-компанія

0
0

Рік тому Україна й Естонія оголосилипро спільну розробку застосунку mRiik на базі «Дії». Нині була готова перша його версія, яку вже тестували естонські громадяни. Попри це, країна відмовиласяекспортувати «Дію», натомість вирішила створити нову версію mRiik і віддала розробку місцевій ІТ-компанії.

Який внесок зробила Україна у створення застосунку mRiik

Естонія отримала код та UX/UI-дизайн «Дії», щоб створити застосунок держпослуг mRiik, схожий на український. Як зазначила заступниця голови Мінцифри Валерія Іонан, MVP був готовим за кілька місяців спільної роботи.

«Наша команда дуже тісно співпрацювала з командою „Дії“ та Мінцифри. Українські айтівці оглянули кожний елемент, курували процеси дизайну, створення продукту й загалом ділилися знаннями, як зробити успішний урядовий застосунок. Потім MVP (мінімально життєздатний продукт) розробив український фахівець. У нас досі діє з ним угода про підтримання продукту», — розповів DOU міністр цифрової трансформації Естонії Луукас Ільвес.

У першій версії застосунку були ID-карта,паспорт і водійське посвідчення. У червні 2023 його протестували 3000 естонців, а в середині року доступ мали отримати всі громадяни. Проте наприкінці вересня 2023 розробку зупинили.

У лютому 2024-гоЕстонія оголосила тендер на закупівлю додаткових робіт з розробки застосунку mRiik.

На пілотний проєкт країна витратила €800 000.

Чому розробку mRiik на базі «Дії» не продовжили

Цифрові документи в Естонії наразі не легалізовані

Країна вже має електронні послуги. Наприклад, нині оцифровані голосування на виборах та швидка допомога. Але більшість таких послуг існують лише у форматі сайту. Проте цифрові документи в Естонії поки не легалізовані.

Тиск місцевого IT-сектора

Як пояснивколишній керівник проєкту mRiik Микола Корньошев, приватний сектор вимагав, щоб естонське міністерство відмовилося від уже розробленого застосунку. Та натомість його розробляла місцева IT-компанія.

Експорт «Дії» виявився складним

Як повідомила Валерія Іонан, Україна та Естонія мали на меті створити саме MVP та отримати зворотний зв’язок від естонських користувачів. Для подальшого розвитку застосунку були необхідні ресурси та команда, яка його допрацює.

За словами Іонан, у новому застосунку держпослуг Естонії частково можуть бути використані елементи «Дії».

Співзасновник GovTech-компанії Strimco Роман Ланський пояснив, що адаптація ІТ-продукту — складний процес. І повністю перевикористати масштабний продукт іншої країни нереально.

На думку Ланського, проблемою є те, що у «Дії» відсутній повноцінний реєстр адрес проживання. А Естонія почала цифровізацію саме з реєстрів.

Тендер на розробку нового застосунку mRiik виграла місцева IT-компанія Net Group. Як зазначивїї директор, компанія планує «розробити те, чого раніше не було в інших країнах».

Що треба українському IT-ютубу, як завести свій канал і залишитися щирим. Розповідають переможці Премії DOU

0
0

У лютому 2024-гоми оголосили переможці Першої премії DOU. Це люди, які своєю працею формують українську ІТ-спільноту і є рушієм технологічного розвитку країни. Найбільшу кількість заявок учасники надіслали в «Найкращий подкаст/YouTube-канал про ІТ».

Ми поспілкувалися з переможцями цієї номінації про те, з якої техніки починали IT-блогери, що дивного їм пишуть у коментарях і чому продумувати концепцію каналу, не знявши жодного відео, марно. Який софт вони використовують і як знайти свою нішу, чого бракує українському ІТ-ютубу.

Запрошуємо на DOU Day — першу велику офлайн-конференцію від спільноти! Київ, 18 травня. Встигніть придбати квитки!

«Я не відчуваю конкуренції на ютубі й завжди за те, щоб каналів ставало тільки більше»

Віктор Турський, автор каналу «Віктор Турський про програмування»

Я в IT понад 20 років. За цей час провів безліч співбесід, найняв чимало інженерів і помітив одну проблему — брак фундаментальних знань. Люди часто не знають, як працює операційна система, мережі, бази даних, не знають базових алгоритмів, не розуміють основ інформаційної безпеки, проєктування систем тощо.

Ми запровадили в компанії такий собі бейзлайн — набір знань і навичок, якими має володіти кожен інженер. Ще я зробив кілька доповідей на конференціях на цю тему і збагнув, що це цікаво багатьом. Так і виникла ідея ютуб-каналу, на якому будь-який український інженер може з’ясувати основи.

Я не знімаю на хайпові теми, а записую відео, які будуть корисні й через пʼять, а може і десять років. У мене є серія про те, як працюють бази даних, є серія про роботу інтернету, про процеси розробки, безпекутощо. Практично всі ролики на каналі мають теоретичну частину, де я пояснюю аспекти роботи певної технології, і практичну, де подаю все на реальних прикладах.

Майже всі відео я знімав за допомогою такого набору техніки:

  • iPhone 13 Pro Max + програмна камера NDI HX Camera ($20);
  • два софт-бокси з лампами (сумарно $60);
  • зелений фон ($15);
  • мікрофон Rode Videomic NTG ($300). Але починав я з петлички з Aliexpress за $20.

Зараз у мене є пара фотокамер — у планах перейти на них (я вже провів один стрим на Fujifilm X-E4). Хочу писати через карту відеозахоплення, а не через Wi-Fi, бо часом це виливається в розсинхронізацію відео й картинки. І ще планую спробувати більш «дорослий» сетап і погратися з кольором.

Щоб записати відео, я накидую у файл список різних тем. Потім обираю те, що здається логічним зараз зняти, кристалізую тему й готую список питань і ключових пунктів у відео, щоб розуміти, в якому порядку й що показувати. Все це займає не більше як сторінку, а детальний сценарій я ніколи не розписую. Знімаю відео у вихідний і роблю це одразу в OBS, щоб звести подальший монтаж до мінімуму. А якщо перед записом треба щось підготувати (приклади коду, віртуальні машини абощо), тоді ділю процес на два етапи: в один день все готую, а в інший — записую.

Про перегляди та аудиторію

Я завжди стежу за переглядами та коментарями, щоб зрозуміти, чому одне відео «залетіло», а інше — ні. Майже завжди це не про алгоритми ютубу, а про те, що треба вміти зацікавити аудиторію і зробити відео корисним.

Є цікавий кейс з неочікувано успішним відео. Я зняв ролик для спонсорів про роботу DCHP-протоколу. В певний момент не було часу готувати щось нове, тому я вирішив тимчасово відкрити доступ до цього спонсорського релізу. Думав, що тема буде цікава вузькій аудиторії. А в результаті відео набрало 72 тисячі переглядів, найбільше на каналі. Спрацював хук для аудиторії. Відео називається «Що не так з інтернетом в кафе? Розбираємо DHCP». У ньому я показую, як зловмисник може вас зламати, якщо знає, як працює DHCP. Якби відео називалося «Розбираємо деталі DHCP-протоколу», таких переглядів не було б.

Зараз я публікую посилання на новий реліз у всіх своїх соцмережах. Коли тільки запустив канал, найняв людину, щоб та нарізала уривки в TikTok, але потім призупинив процес, бо було не дуже ефективно. Тож зараз все роблю сам. На це є кілька причин:

  • Так канал виходить більш автентичним, а з огляду на розвиток різних ШІ, які створюють контент автоматично, автентичність стає все більш важливою.
  • Оптимізація. Наприклад, я монтую сам і в певний момент збагнув, що маю знімати відео по-іншому, щоб монтувати було легше.
  • Це творчий й цікавий процес, завдяки якому отримуєш нові навички, експериментуєш з картинкою, звуком, підходами до монтажу.

Єдине, що має сенс делегувати, — розкрутку каналу, наприклад, публікацію в соціальних мережах.

Про гроші й те, чого бракує українському ютубу

Я ніколи не розглядав ютуб як джерело доходу, але каналу важливо заробляти. Це показує його цінність для інших і можливість розвитку (обладнання, просування). Я запустив YouTube membership і був здивований, як багато людей підтримали канал: зараз 180 спонсорів, і це близько $600 доходу на місяць. Для мене це значна мотивація. Хоча за час, що я витрачаю на відео, можна заробити більше. Але я відчуваю, що роблю корисне для українського комʼюніті розробників, тому не хочу закидати.

Канал вже має 19 тисяч підписників, нещодавно отримав премію DOU, тому стає цікавим для потенційних партнерів. Тож тепер я домовляюся з рекламодавцями: планую додавати партнерські блоки.

Надалі планую робити контент більш регулярно. А ще хочу створити дорожні карти для розвитку спеціалістів різних напрямів.

Наразі я не відчуваю конкуренції в ютубі й завжди за те, щоб каналів ставало тільки більше. Я б точно дивився контент з інформаційної безпеки, канали з геймдеву (бо їх замало), а ще про тестування елементів ПК: корпуса, материнської плати, охолодження тощо.

«У 50% випадків, коли я пишу відео, треба все перезаписувати»

Наталя Попелишко, авторка каналу «Попелюха 👾 Тестування ПЗ»

До початку повномасштабного вторгнення я працювала Test Automation Engineer і була викладачкою на курсах з тестування. Та коли почалася війна, я вирішила, що, крім донатів, було б прикольно зробити безплатне навчання з тестування для українців. У моєму випадку це означало викласти всю інформацію, яку я знаю, у відкритий доступ на YouTube. Власне, на цьому я й побудувала канал: опублікувала навчальні відео як курс тестування ПЗ. І тримала в голові думку, що викладатиму додаткові, якщо з’ясовуватиму щось нове.

Мій глядач — це всі українці, які хочуть дізнатися про світ IT, але простими словами. Я називаю це: «пояснювати так, щоб мама зрозуміла».

Починала я без конкретного набору техніки. Спочатку взагалі не знімала себе — лише виводила презентацію на екран. Але коли стала робити розмовні відео, користувалася своїм iPhone 11 і мікрофоном Razer Seiren X. З часом хотілося покращувати картинку, тому докупила нову техніку: три штативи, чотири штучних джерела світла, ще два додаткових мікрофони й навіть суфлер. Але... нічим не користуюся [сміється]. Все це гарненько стоїть і виконує роль декору. А я і далі знімаю на свій iPhone.

Річ у тім, що мені часто не щастить із записом. У 50% випадків, коли я пишу відео, або не вмикається камера, або з’являється якийсь шнур перед обличчям і треба все перезаписувати, або просто не натискається кнопка запису екрана на тому ж ноутбуці. Ці факапи трапляються зі мною постійно [сміється].

Про підготовку і просування відео

До самого запису я готуюся, хоча цей етап теж еволюціонував. Спершу я готувала мінімальну презентацію і далі розповідала все, що було в голові. А зараз перед тим, як випустити відео, я маю прочитати щонайменше 4-5 статей,переконатися, що вся інформація актуальна й валідна. Добираю практичну частину — вигадую приклади, на яких розбираю матеріал. Тому нині готуюся більше.

Раніше я повністю займалася каналом самотужки, але врешті взяла помічника — це мій родич і просто найкращий у світі дизайнер, монтажер. Завдяки йому якість зросла в рази: з’явилися переходи між кадрами, меми, тобто все те, що тримає увагу глядача. Це було, певно, найкраще рішення — запросити людину в команду.

Нічого особливого для того, щоб відео «вистрілило», я не роблю. Проставляю ключові слова, прописую гештеги, роблю дописи про новий реліз у телеграмі, LinkedIn, іноді — в інстаграмі. Та й перегляди особливо не моніторю. Ясна річ, коли раз на місяць відкриваю статистику, то гарні показники мене тішать, а погані трохи розчаровують. Втім чи роблю я щось із цим? Абсолютно ні [сміється].

По суті, сам контент виконує всю роботу з просування за мене, бо він навчальний і безплатний, а на таке люди з радістю приходять. Єдине що — я часто з’являюся у відео колег-ютуберів, які займаються QA. Ми багато комунікуємо та співпрацюємо. Це те, що тримає мене на плаву й на слуху. І ще я іноді пишу статті на ресурсах штибу DOU.

Про критику глядачів

Моя аудиторія досить лояльна, бо я намагаюся робити добру справу й нікого не провокувати. Випадок з відвертим хейтом можу пригадати лише один. Я тоді була на старті своєї блогерської роботи, і про мене написалина «улюбленому IT». Йшлося про відео, в якому я хотіла дуже простими словами пояснити, як відбувається тестування [наразі воно недоступне — ред.].

Відео призначалося новачкам, але потрапило до сеньйорних дядьків, які його і рознесли. Там була ще й клікбейтна назва на кшталт «Знайшла 20 багів за 30 хвилин» (тепер я ніколи не роблю клікбейту в обкладинках і заголовках).

Основна претензія була в тому, що половина помилок були low priority, але додали до коментарів мати й образи. Тоді я дуже важко переживала все це. На щастя, більше такого не траплялося. І тепер мені можуть написати, що якість звуку треба поправити. На таке я нормально реагую.

А з найдивніших коментарів на каналі, певно, був такий: «Наталю, ти шо, зробила губи?» [сміється].

Про гроші й те, чого бракує українському ІТ-ютубу

Крім ютубу, у мене є основна робота, яка й приносить гроші. Безпосередньо з монетизації каналу я стабільно маю доларів 100 на місяць. Але також займаюся менторством, і канал — основний майданчик для реклами цієї послуги. Від менторства доходи, звісно, інші. Конкретних цифр не називатиму, оскільки сума постійно змінюється, залежно від запиту людей і того, скільки я в конкретний місяць розповіла про це.

В українському IT-ютубі багато контенту, але мало каналів спрямовано на тих, хто вже працює в IT. Натомість багато відео в стилі «Як я став айтівцем за 15 годин». Тому я б дуже хотіла, щоб всі мої друзі й колеги, які проводять вебінари, воркшопи, виступають на мітапах, нарешті зайнялися своїм ютубом. У них переважно є канали, де плюс-мінус тисяча підписників. Якби вони там говорили всі ті розумні речі, які озвучують на професійних зустрічах чи мені, це б в рази підвищило рівень українського IT.

Моя персональна ціль сьогодні — це 100 тисяч підписників і срібна кнопка YouTube, але мені до цього ще далеко [зараз на каналі 32 тис. підписників, — ред.]. Можна було б досягти цієї мети швидко, але я не можу активно працювати над відео, бо це не єдине, що я роблю.

А з планів — викласти повний базовий курс зі C# (уже публікуювідео з нього). І ще є цілий список тем для контенту, який я робитиму, коли матиму вільний час.

Ютуб відчиняє багато дверей. Саме завдяки каналу я отримала роль співведучої DOU-подкасту про тестування, наприклад, чим дуже пишаюся. Я завжди пливу за течією й кажу «так» цікавим пропозиціям чи ідеям. Хоча загалом просто роблю те, що мені подобається.

«Втрата роботи стала одним з факторів, який підштовхнув знімати лайви»

Сергій Бабіч, автор каналу «Сергій Бабіч та Дивовижний світ веброзробки»

Я не перший рік займаюся публічною діяльністю (організовував конференції, був спікером на івентах), бо люблю ділитися знаннями та досвідом. Тому врешті подумав, чом би не завести ютуб-канал. Дуже довго уявляв, яким він буде: фантазував, як робитиму туторіали, записуватиму по три навчальних курси на день [сміється]. Але нічого не починав і виправдовувався тим, що немає апаратури, студії абощо. Врешті я спромігся створити канал лише у 2023-му (не без мотивації з боку, до речі). Як тематику обрав Front-end розробку, оскільки знаюся на цьому.

Рожеві мрії про мегаканал розлетілися на друзки, вдарившись об першевідео на 13 хвилин. Я готував його цілі вихідні: писав скрипт, записував, перезаписував (бо один раз запис вийшов без звуку). Це було довго й боляче [сміється]. Утім, відео таки релізнув, і навіть невеликі перегляди пішли. У певному сенсі мені було легше стартувати, ніж багатьом іншим, бо я вже мав соціальний капітал: люди мене знали завдяки попередній активності.

Про важливість експериментів

Я досить швидко набрав тисячу підписників, але відео й далі просувалися важко. Ще й у квітні 2023-гоя залишився без роботи. Період пошуків був стресовим — було геть не до скриптів і монтажу. Але врешті це стало одним з факторів, який підштовхнув робити лайви. Тоді з’явилася ідея «Теревенів»: формат стриму, де я запрошую цікаву людину і ми теревенимо про все на світі. Першим гостем був Микита Галкін[Fractional CTO, Cloud Architect, Software Engineer — ред.] — аудиторії наша розмова сподобалась, тож я вирішив продовжувати.

Крім цього, мені написав Женя Гайдученко, який робить проєкт Juniverseі ділиться корисними матеріалами для початківців в IT. Він запропонував провести публічну співбесідуу нього на каналі на Middle Angular Developer. Це відео зібрало гарні перегляди, і я подумав, а чому б мені не перейти на формат співбесід у себе?

Я покликав знайомого як піддослідного [сміється]. Це була онлайн-співбесіда для Front-end Junior у публічному форматі. У підсумку відео стало першим, яке пробило позначку у 10 тис. переглядів. І закрутилося — формат зацінили.

Моя мета — дати глядачам розважально-пізнавальний контент і показати, як, на мою думку, повинні відбуватися співбесіди. Люди дивляться, як їх треба і не треба проходити. А частинка з фідбеком від стороннього експерта — найцінніша, адже ця людина розгорнуто пояснює, що було добре, а що ні.

Аудиторія каналу сьогодні — це переважно ті, хто тільки прагне увійти в індустрію, джуни і жменька мідлів. Є трохи сеньйорів, але для них контенту не так і багато виходить на регулярній основі.

Суто технічно лайв — це просто: зібралися, постримили, запис залишився на ютубі, а ми далі можемо йти пити пиво [сміється]. Але з погляду організації це складно. Вже після третьої чи четвертої співбесіди у мене зникла розкіш, в якій я НЕ мав вибору. Я запустив табличку, де кожен охочий прийти на канал міг залишити заявку — за тиждень назбиралося під 50. Я не міг брати будь-кого, бо хотів давати різноманітний контент. Умовно: проводити три співбесіди поспіль на ReactJS Junior — це не варіант. Треба було міксувати: спочатку ReactJS Junior, потім системне програмування, далі — ще щось.

Також стикнувся з проблемою, що серед заявників не було дівчат. Так, фахівець — це насамперед істота без статі. Але я за те, щоб у професії була сильна репрезентація жінок, бо вони є, і вони класні спеціалістки. Тому я окремо кидав заклик, щоб заявки подавали саме жінки.

Коли я обираю того, хто буде на ефірі, ми з цією людиною контактуємо й визначаємо зручний для неї набір тем. Ми не готуємо відповіді на мої питання, і гість не знає конкретних запитань наперед. Але на практиці це означає, що на етері я не чіпатиму тему, в якої в людини вилізуть очі на лоба. Я не зацікавлений у її провалі. І глядачам не прикольно слухати, як людина двох слів зв’язати не може, бо не ознайомлена з темою. Співбесіда має бути жвавою і комфортною, бо це, як я згадував, розважально-пізнавальний контент. Далі ми обговорюємо час, коли виходимо в ефір, і все — лишається тільки схрестити пальці, аби ракета не бахнула, і запускати трансляцію.

Співбесіди я проводжу стабільно ввечері в п’ятницю двічі на тиждень (крім тих вечорів, коли я їх не проводжу через ті чи інші обставини [сміється]). Я хотів, щоб люди звикли до такої постійності: колись усі знали, що в неділю зранку треба дивитися «Караоке на Майдані», а тепер глядачі привчені дивитися співбесіди ввечері у п’ятницю.

Також я записую подкасти раз на місяць. Домовляюся з цікавим мені спікером, про зідзвон, обираємо теми, я прошу дати мені тези, і на їхній основі вигадую питання. Все з розрахунком приблизно на півтори години. У подкасти додаю збір донатів на ЗСУ. Ефір виходить приблизно на дві години, але потім я приховую трансляцію, вирізаю все зайве й заливаю на канал. Ще час від часу виходять онлайн-мітапи, але це ще не сталий формат, тому поки що про регулярність складно казати. До невеликих відео, як на старті, я повернутися хочу, але наразі це складно зробити через завантаженість.

Про перегляди та аудиторію

Зазвичай етери зі співбесідами в онлайні дивляться 100-120 людей,в успішні дні — 150-180.Це неабияк впливає на перегляди потім, вже у записі, бо що більше людей на лайві, то активніше згодом ютуб показує відео іншим.

Кидати рекламу на співбесіди, щоб ті набрали більше, сенсу немає. Бо мала кількість переглядів просто демонструє ситуацію на ринку. Загальні Front-end інтерв’ю або React отримують більше уваги, ніж співбесіди з Angular. Якби на ринку ситуація була протилежна, то і відео набирали б відповідно.

Я отримую не лише позитивний фідбек. Деякі глядачі дякують, а дехто хейтить. Причин безліч, але я не зважаю: якщо людина ставить за мету нагидити — вона нагидить, і байдуже, про що і яким буде відео. Але найбільше мене бісить, коли у коментарях принижують гостя. Зазвичай це завершується баном. Я ще можу зрозуміти, коли люди починають «душнити» і вмикати своє експертне «Actually...». Але коли пишуть коментарі штибу: «Я на фоні цього кандидата себе таким розумним відчув» чи «Ну нормальний джун» під співбесідою сеньйор-рівня, я дуже злюся.

Треба поважати сміливість людини, яка прийшла на ефір, що дивитимуться сто людей одночасно, і треба поважати її рівень підготовки. Бо всі ми розумні, коли сидимо по той бік екрана. Раніше, коли у мене ще була відкрита форма для заявок на участь, я саме нею закривав рота таким коментаторам: кидав у відповідь на критику посилання. Дивовижно, але хейтер чомусь одразу зникав з чату [сміється].

Ще у мене селективна сліпота на коментарі російською. Я їх не бачу, які б вони не були. Якщо ви хочете, щоб я взаємодіяв з вами, пишіть українською. Навіть якщо хочете мене послати — робіть це українською, бо інакше я просто не помічу цього [сміється]. Але загалом я нічого не маю проти критики чи зауважень. Просто все має бути по-дружньому і в адекватних межах. Найкращий варіант — написати мені в особисті, де спокійно й розважливо вказати на недоліки, які ви побачили.

Про гроші та початківців

Наразі я хочу, щоб канал заробляв стільки, аби покривав витрати на себе, і мені не доводилося брати гроші з сімейного бюджету. Якщо вийду на $500 на місяць — буде супер. Монетизація з ютубу за рік принесла мені доларів сто — на цьому не заробиш. Нині я отримую гроші від партнерських програм з компаніями, які надають своїх експертів для співбесід. Я вішаю логотип компанії, згадую назву, даю посилання тощо — все це за певну суму. Ще у мене є монобанка, куди глядачі можуть закидати гроші, але хтось її помічає, хтось — ні, суми там невеликі, це суто благодійні внески на розвиток каналу.

Надалі прагну робити відео, що за форматом будуть більш схожі на розважально-пізнавальне телешоу. Можливо, буду проводити вікторину з цікавими питаннями про веброзробку, балами й призами. Але я усвідомлюю, що не зможу таке випускати часто, бо це затратно. Звичайні співбесіди лишатимуться, втім хочу урізноманітнити і їх, можливо, новою рубрикою. А ще планую провести співбесіду англійською, бо такий запит від аудиторії є.

Якщо хочете завести власний канал, готуйтеся, що спочатку все буде максимально фігово. Але не зупиняйтеся, експериментуйте і знайдете своє. Я теж певний час не розумів, у чому фішка мого каналу і що залетить. Треба бавитися і робити те, чого бракує вам особисто. І головне — не шукати відмовок у стилі: «Я не роблю відео, бо немає техніки». Я перші відоси знімав на капці [сміється]. Точніше на свій смартфон і простенький мікрофон Screamer. Це вже згодом купив мікрофон Audio Technica за 5000 гривень, ще до нього аудіоінтерфейс за 6000 гривень, пантограф і камеру Sony ZV-E10 за 700 чи 800 доларів (досі кредит за неї віддаю, до речі [сміється]). Насправді у відео головне — це звук, а картинка може бути хоч на Sony Ericsson знята. З часом техніку поміняєте, головне — почати знімати.

«Я дуже довго дивувався, коли відео називали „Ваша творчість“»

Сергій Немчинський, автор каналу «Сергій Немчинський: кодерська вітальня»

Своє перше відео на ютубі я виклавдесять років тому. Але канал заводити не планував. Просто хотів записати лекції, які читав на роботі, про те, як стати Automation-тестувальником, як влаштована Java, основи мови тощо. Не всі могли їх послухати, тому я купив дуже просту камеру, Sony Handycam, і записував. Оскільки я ніколи не був заморочливою людиною щодо безпеки, то просто викладав це у вільний доступ на ютубі.

Згодом під відео назбиралася певна кількість коментарів. Тож я записав окремий ролик з відповідями на них. Побачив, що аудиторія жваво реагує. Подумав, що можна зняти ще щось, цікаве мені — так і закрутилося.

Я довго дивувався, коли відео називали «Ваша творчість». Яка творчість? Я просто розповідаю про те, що мені цікаво. Я і тепер не дуже орієнтуюся на те, щоб задовольнити потребу аудиторії. Звісно, мені приємно, коли відео подобається людям. Але краще робити те, що цікаво самому автору каналу, ніж те, що буде цікаво всім іншим. Бо в такому випадку я б постійно записував відео «ТОП-5 мов програмування» чи «ТОП-5 фреймворків», які заходять глядачам.

Я ніколи не думав про те, щоб покращувати якість картинки. Але з часом зрозумів, що слухати мої лекції неприємно, тому що складно було розібрати слова. Коли на каналі було з 500 глядачів, кожен другий коментар був у стилі: «Дуже цікаво, але не можу розібрати, що ви кажете». Тому довелося змінюватися.

Тепер усе знімаю на Blackmagic Pocket Cinema 6K і використовую мікрофони Rode.

Я роками розвивав російськомовний канал, але глядачі постійно просили, щоб контент був українською. Тож у 2023-муя створив «Кодерську вітальню». Було трохи складно, бо я вивчав українську вже у дорослому віці (після того як переїхав в Україну у 2001-му),але найняв репетиторку — і почали.

Років 5-6тому я знімав усі відео без підготовки. Але з часом зрозумів, що краще мати сценарій, бодай тезово. Так контент виходить більш послідовний і зрозумілий. Тому тепер я беру свій улюблений Evernote, роблю тези і за ними розкладаю тему у відео по поличках.

Про команду

Також раніше я працював без команди, але коли ще на першому каналі зібралося кілька десятків тисяч підписників, усвідомив, що робити все самостійно не вийде — забагато завдань. Тож нині створювати й поширювати контент мені допомагають:

  • менеджерка — відповідає за просування відео, підготовку тез до простих тем, підготовку питань до стримів, маркетинг і ще низку інших моментів (впевнений, що половина успіху каналів — це суто її робота, тому що вона сама цим займається);
  • журналістка — готує тезово IT-новини, які я імпровізовано коментую у роликах;
  • копірайтери — опрацьовують відео з російськомовного каналу, роблять з нього сценарій українською, і вже за допомогою суфлера я записую контент для «Кодерської вітальні»;
  • два монтажери;
  • оператор — допоміг налаштувати світло й картинку, які я тепер виставляю сам, а також приєднується до зйомок нового формату контенту на кількох локаціях (над ним ми зараз працюємо).

Але якщо це стрими, то з підготовки лише попередньо продумані питання або ж ті, які поставили глядачі й відібрала менеджерка. Все інше — імпровізація навіть українською.

Ютуб — це радше джерело лідогенерації для моєї навчальної компанії FoxmindEd. Хоча я це зрозумів, напевно, лише на третій рік існування бізнесу [компанія діє з 2016-го —ред.]. Всі довкола знали, що навчатися приходять люди, які дивилися наш ютуб, але я на це не зважав. Напряму ютуб не приносить заробіток, але без нього наша компанія навряд чи буде існувати.

Про глядачів і розвиток

У нас розумна й приязна аудиторія, яка переважно не опускається до хейту. Але загалом я дуже чутливий до негативних коментарів, вони мене засмучують, вибивають з колії, тому я вдячний менеджерці, яка видаляє хейт або сама відповідає на нього.

Часто трапляються смішні коментарі, інколи бувають й дивні. Кілька разів люди без жодного контексту писали «Немчинський, я тебе люблю» або навіть «кохаю». Найдивніше, що це було від чоловіків. Це не те, що напружує мене, але я не знаю, як на це реагувати.

Оскільки я ділюся з аудиторією тим, що мені цікаво, а не тим, що в тренді, не всі відео мають однаково успішний відгук. Але кожен ролик — це досвід.

Наприклад, завдяки не дуже вдалим відеона російськомовному каналі, тепер зрозуміло, що не варто давати аудиторії дуже вузькі теми й на українському. Попри те, що сам контент був якісним і у коментарях його називали діамантом, людей, які могли його зрозуміти, яким він був цікавий, обмаль — це розробники рівня архітекторів. Глядачі подумали, що тепер ми будемо давати лише академічні відео про програмування, і перегляди на каналі впали взагалі. Після цього довелося знімати відео на потенційно більш популярні теми, аби повернути аудиторію. Більше таких помилок ми не припускаємося.

Як на мене, контенту про IT українською сьогодні бракує. Навіть новини з ІТ українською публікують лише кілька каналів. А якщо казати про щось більш-менш загальне, наприклад, як прокачувати софт-скіли розробнику, як навчатися — такого майже немає. Я навіть не можу згадати контенту, схожого на наш, в українськомовному сегменті.

Переважно IT-ютуб українською — це формат, в якому фахівець з певної вузької галузі розповідає про цю ж вузьку галузь. Видається, що український ІТ-ютуб тільки зароджується. Я майже впевнений, що у нас буде в тисячу разів більше каналів, але цього все одно буде замало. Мені, наприклад, бракує відео про те, як будувати навчання, онбординг, роликів про HR-практики в IT. А як підприємцю мені цікаві були б канали саме про підприємства в галузі освіти.

З часом я зрозумів, що бути єдиним обличчям каналу — це шлях в нікуди. Тому інколи у відео мене підміняє партнер з розробницької компанії — Ельдар Нагорний. Він же допомагає на стримах. Майже впевнений, що нам треба залучати ще кілька спікерів на канал, тому що я все ж не залізний. На своєму ютубі я планую показувати більше цікавих облич. І було б гарно, якби хтось ще допомагав мені писати контент.

Ще ми з командою хочемо зняти документалки про мови програмування, про непересічних постатей в IT. Ми вже почали цим займатися саме на українськомовному каналі, і глядачам сподобалося. Тому однозначно будемо продовжувати. І продовжимо знімати відео з оглядами мов програмування, ринку праці й того, що з ним відбувається. Бо нині не так просто знайти контент, де б розробники відверто ділилися думками. IT-компанії кажуть своє, навчальні центри — своє, і в підсумку ніхто нікому не вірить. А нам глядач нам довіряє і цінує те, що ми робимо.

P.S. П’ятим переможцем у номінації ставДмитро Михайлик, автор каналуMykhailykArt.Велике інтерв’юз ним ви можете прочитати на GameDev DOU.

Бронювання українців із високими зарплатами. Пропозицію відхилили, але можуть повернутися до неї під час другого читання

0
0

Комітет Верховної Ради з питань національної безпеки, оборони та розвідки наразі відхилив правки щодо бронювання військовозобов’язаних, які отримують певну зарплатню та сплачують податки. Про це в коментарі LIGA.netрозповів нардеп від Слуги народу, член профільного комітету Ігор Копитін.

За словами Копитіна, пропозиції щодо бронювання осіб, які отримують певну зарплатню та сплачують податки, були відхилені «навіть без обговорення».

«Метою законопроєкту є встановлення соціально справедливої мобілізації. Фактичною суттю таких правок став би принцип „війна для бідних“, а це неприпустимо» — зазначив нардеп.

Водночас він додав, що під час другого читання мобілізаційного законопроєктуавтори цих правок зможуть ініціювати їх повторне врахування.

📌 Контекст

У Кабміні обговорювали можливість привʼязати бронюваннядо рівня заробітної плати. Також раніше депутати пропонували встановити щомісячний фіксований платіж, після сплати якого компанія зможе забронювати працівника незалежно від посади. Головна умова — компанія має працювати в «білу» та сплачувати податки до бюджету.

Застосунок «Армія+»: хто розробляє, чи буде зв’язок з «Дією», що оцифрують передусім і коли тестування

0
0

Застосунок для військовослужбовців «Армія+» Міноборони анонсувалоу лютому 2024-го.Реліз планують на літо цього року.

Застосунок у співпраці з Мінцифри створюють для того, щоб оцифрувати паперові журнали та рапорти й надавати послуги військовослужбовцям. Які сервіси там будуть, скільки людей працює над застосунком, чи залучатимуть ІТ-компанії, на якому етапі розробки він перебуває — запитали в заступниці міністра оборони України з питань цифровізації Катерини Черногоренко.

Ви служите у Силах оборони або думаєте про мобілізацію? Беріть участь в опитуванні DOU про ІТ-спеціалістів та ЗСУ!Результати дослідження навесні.

Що відомо про команду

— Розкажіть, будь ласка, про тих, хто працює над застосунком. Скільки в команді учасників? Ви зверталися за експертизою до якоїсь ІТ-компанії, чи застосунок готують суто фахівці міністерства?

Ми створюємо застосунок в координації з Мінцифри.

Застосунок для військовослужбовців є специфічним продуктом, який не розрахований на широкий загал. Кількість і спеціалізація людей, яких ми можемо долучати до роботи, досить обмежена.

Наразі це чотири окремі команди, які працюють над різними функціональностями.Є юридичний відділ, який займається нормативно-правовими актами, які потрібно буде ухвалити для роботи застосунку. Є команда бізнес-аналітиків, що опрацьовує сервіси, які запустимо першими. Продуктова команда, яка безпосередньо розробляє застосунок, і команда кіберфахівців, які опікуються протоколами захисту.

У кожній з них до 20–25 людей.Крім того, ми плануємо підсилювати команду, оскільки часу не дуже багато і треба прискоритись.

Ту функціональність, яка уже є, розробили військовослужбовці ІТ-напряму Міноборони. Тобто більша частина зроблена власними ресурсами міністерства та Генерального штабу.

Однак щоб закінчити роботу над застосунком, ми будемо залучати додаткові ресурси. Потенційно звернемося до українських ІТ-компаній, які, на нашу думку, зможуть допомогти допрацювати деякі речі.

Які будуть сервіси

У застосунку раніше анонсували такі послуги:

  • електронні рапорти;
  • електронне посвідчення військового, яке спрощує доступ до е-послуг та бойових систем;
  • комплексна база знань, яка є джерелом достовірної інформації щодо проходження служби;
  • форми зворотного зв’язку — для того, щоб держава могла оперативно реагувати на виклики, базуючись на реальних даних;
  • навчальні онлайн-курси для саморозвитку.

— А можете розповісти докладніше, які рапорти будуть оцифровані? Яка буде функціональність для відстеження статусів?

Ми бачимо «Армію+» як super-app для військового, який містить усі необхідні сервіси та цифровізовує процеси. One-stop-shop [концепція, за якою споживачі отримують необхідні послуги та ресурси в одному місці — ред.], що втілює радикальну зміну взаємовідносин між військовослужбовцями та державою.

Перед тим як формувати «дорожню карту» розробок, ми проводили опитування серед військових і фокус-групи. Завдяки цьому отримали перелік рапортів, які найчастіше подають військовослужбовці:

  • рапорт на щорічну відпустку;
  • рапорт на відпустку за сімейними обставинами;
  • рапорт на грошову допомогу на щорічне оздоровлення.

Це ті документи, які будуть доступні до подання першочергово. Звичайно, далі ми поступово розширюватимемо перелік документів.

Ми розробляємо функціональність, щоб військовослужбовець прямо в застосунку бачив статус свого рапорту. Умовно: «надіслано», «погоджено», «відхилено» тощо. З усім більш детально будемо ознайомлювати під час тестувань, які попередньо плануємо у травні.

— А скільки військових взяли участь у вашому опитуванні приблизно?

Декілька тисяч. Ми його не проводили на широкий загал. Комунікували в особистому порядку з військовими-лідерами думок і розсилали форму для опитування каналами комунікації для військових.

— Серед послуг заявлено, що військовослужбовці зможуть залишати фідбек, пропозиції, скарги. Кому вони надходитимуть?

Власником застосунку «Армія+» є Міністерство оборони України. Тому й опрацьовуватиме зворотний зв’язок МО. У підрозділі міністерства будуть окремі люди, які підтримуватимуть «Армію+», збиратимуть і фільтруватимуть фідбек.Ми зацікавлені отримувати реальні та об’єктивні відгуки. Фідбек через застосунок точно буде впливати на виявлення та усунення неправомірних речей.

— У застосунку буде електронне посвідчення захисника. Що це собою являтиме? Електронне посвідчення захисника і сертифікат захисника — це різні речі?

Електронне посвідчення захисника — це, по суті, електронний військовий квиток. Документ, що засвідчуватиме належність до військової служби та буде містити головну інформацію: звання, підрозділ, посаду тощо. Його можна буде застосовувати у всіх випадках, що й паперовий документ. Просто не буде ситуації, коли військовий на позиції чи деінде загубить паперовий документ і залишиться без ідентифікації.

«Сертифікат захисника» — це робоча назва документа, який буде витягом з Єдиного електронного реєстру військовозобов’язаних, призовників та резервістів «Оберіг». Тобто це буде документ, що свідчитиме про обліковий статус цивільної людини: де стоїть на обліку, чи придатний до служби тощо.

Тому можна підсумувати, що це різні документи для двох різних аудиторій — військовослужбовців і військовозобов’язаних. Наш застосунок «Армія+» фокусується на наданні послуг і документах саме військовослужбовців.

— Із законопроєкту № 10062 прибралипункт про сертифікат захисника. Ви продовжите його розробляти та готувати нові нормативні документи?

Для того, щоб він запрацював, треба розробити нормативно-правову базу, над якою наша команда якраз працює. Розкривати всіх деталей поки що не можемо, але ми зробимо все для того, щоб це було максимально зручно та людяно. І щоб люди могли оновлювати дані про себе онлайн — без візиту до ТЦК.

— То на якому етапі розробки перебуває застосунок «Армія+»?

Створення застосунку «Армія+» — це не тільки про продуктовий бік: написання коду, формування UI/UX-дизайну тощо, а й про зміну нормативно-правових актів, ухвалення законів тощо. У цьому плані ми ще, скажу відверто, на початковому етапі й очікуємо змін, які допоможуть робити продукт краще і швидше.

Навіть щоб затвердити назву «військового-облікового документа», потрібно провести нормативно-правовий акт. Однак наразі з графіків не вибиваємося і плануємо запустити бета-версію «Армії+» влітку.

— Чи буде він якось взаємодіяти з «Дією»?

Поки що не планували. Загалом така вірогідність є.





Latest Images