[Про автора: Андрій Андруневчин — програміст, засновник спілки Java User Group of Lvivта конференції JDayLviv]
Українське ІТ-середовище зародилося років 20 тому в певній мірі випадково без жодного підґрунтя (якщо таким не вважати купу малооплачуваної робочої сили з інженерною чи фізико-математичною освітою). Як правило, ми не мали жодних теоретичних основ у computer science, наші знання англійської прямували до нуля, і нас не знали в світі.
Що було — це цінова перевага, коли за місячну зарплатню штатівського чорнороба можна було тримати десяток-другий програмістів, і шалене бажання заробити. Українські програмісти були готові працювати ночами у будь-яких умовах і швидко вчити будь-що, за що замовник був готовий платити. Кілька випадкових замовлень зі штатів по ціні двох бургерів на початку
Справжній бум українського аутсорсу співпав з помаранчевою революцією та початком моєї кар’єри в ІТ. Джуніори все ще працювали за хліб і воду, але всі вже знали, що є люди, які заробляють $800, а може, й $1000, хоч в це і не дуже вірилось.
З того часу швидше за зарплати в ІТ росла тільки вартість квадратних метрів нерухомості. Так звана «скляна стеля» посувалась десь так на $500 щороку. Компанії морально не встигали за змінами — «рабство» в ІТ зникло, а «рабовласники» марно намагались опиратись (меморандум
«Скляна скеля» перспектив
На жаль, за змінами не встигали не тільки власники компаній, але й розробники ПЗ. Ми сховались за міфом про некваліфікованих індусів та всі навколо жили думкою, що ріст ЗП на 20%-100% в рік відображає ріст кваліфікації, а не кон’юнктуру ринку. Ці ілюзії заважали і досі заважають розвиватись українському ІТ, викривлюючи наше бачення сучасності та перспективи.
Sundar Pichai, продукт індійської культури та освіти, став новим СЕО гугла. В Індії є офіси всіх великих компаній світу, і врешті ми не можемо конкурувати з ними ні в high-, ні в low-price сегментах. Якщо замовник захоче знайти сильніших виконавців, він знайде їх в Індії; якщо він захоче знайти дешевших виконавців, він їх теж знайде в Індії. Більше того, цілком реалістичний сценарій, коли Китай посуне Індію на ринку аутсорсу.
Наші ж переваги зазвичай лежать у площині культурної близькості, а то й просто географічної доступності, а також, на мою думку, в стабільності результатів. Це не означає, що ми всі дуже класні, але, як правило, ми даємо прийнятний результат, що місцями критично для замовників.
Ситуація, яка склалась, власне і формує для розробників «скляну стелю» не тільки в зарплатах, а й у в перспективах, принаймні в межах України. Якщо ми поглянемо не так далеко, а кілометрів за 400 на захід, то побачимо там Краків, а у ньому — Гугл, Оракл, Інтел та інші, справді технологічні компанії. Чому ж Польща, яка не була схожою на ІТ-гіганта і яка відставала в багатьох розуміннях від, власне, українського ІТ, врешті опинилась у кращій ситуації?
Сім років тому я написав дві доволі ідеалістичні статті про українське ІТ — «Чому так стрімко ростуть зарплати в ІТ» та «Як платять в ІТ. Мінімалка, ПП та інше» — десь в них лежить пояснення того еволюційного процесу, який ми пройшли за останні роки.
Монстри аутсорсу, екстенсивно розширюючись, фактично не дають змогу конкурувати на ринку програмістів не таким динамічним компаніям. Вже зараз після нетривалого відрізку часу, коли Luxoft, Epam, DataArt, SoftServe і, впевнений, ще ряд менших компаній відкрили офіси в Польщі, польські компанії скаржаться на нестачу Java-розробників. Думаю, багатьом польським компаніям стане зовсім несолодко, коли навчені українським досвідом аутсорсери почнуть пропонувати контрактерські угоди з бонусом 20% від ринкової зарплати. Десь такі самі процеси відбувались і відбуваються в Україні — звичайно ж, традиційно ускладнені нашими законотворцями, податківцями та іншою нечистю.
На цьому фоні постійне підняття питання, чому ж аутсорсери не займаються продуктами, виглядає наївним. Компанії і так все влаштовує! Стабільні прибутки з мінімальними ризиками — перфектний бізнес з феноменальною масштабованістю: множимо програмістів на два — отримуємо вдвічі більший прибуток, множимо програмістів на нуль — отримуємо нуль витрат. І я не схильний вважати, що девелоперське середовище повинне шукати можливості саме в тій стороні. Аутсорсери дали поштовх до розвитку в той момент, коли це здавалось взагалі неможливим, і виконали свою місію відмінно.
Як програміст може сприяти розвитку ІТ
В значній мірі подальший розвиток ІТ залежить від самих програмістів. Для того, щоб вийти на новий рівень, ми повинні покращити як ефективність і якість нашої роботи, так і впізнаваність українського ІТ-бренду. Потрібно усвідомити, що ріст зарплат за минулі десять років відображає лиш глобалізацію ринків, і аж ніяк не ріст кваліфікації, хоч, звичайно, певні позитивні зміни є.
Думки про те, що українські розробники слабо згуртовані — не в розумінні боротьби із «вселенським злом» чи «ігом працедавців», а в розумінні професійної кооперації та обміну досвідом — прийшло до мене доволі давно, отож в 2009 я стартанув JUG Lvivяк спільноту джавістів Львова. Тоді мені здавалось, що це чудова ідея, яка моментально отримає відгук поміж тисяч програмістів, особливо у Львові. Що цікаво, на той час ми були єдиною живою групою в Україні: київська JUG була тимчасово «мертва», і Андрій Родіонов, один з енерджайзерів українського джава комюніті, лиш починав реанімувати київську спілку.
Юзер групи мають дуже важливе значення для становлення технічної компетенції, та й просто промоції міста і країни, у нас ще наразі відсутні джава чемпіони, проте у київському JUG вже успішно працюють над специфікаціями джави. Партнерські програми дозволяють учасникам JUG відвідувати відомі конферецнії зі значними знижками, а то і зовсім безкоштовно, отримувати знижки на книжки провідних видавництв. Групи дозволяють отримати ефект синергії, коли люди, які працюють над схожими проблемами, отримуюють нагоду періодично обмінюватись ідеями.
Очевидно, що ідея створити User Group витала в повітрі. Невдовзі тільки у Львові відкрились .Net, Mobile, Google, Edge, Hadoop, Ruby, Python, QA. В залежностві від активності учасників якісь групи були більш активні, якісь — менш активні, а деякі і зовсім завмерли.
Кілька років активного просування JUGLviv показало, що для для життєздатності групи необхідно зібрати хоча б
В 2012 я зрозумів, що, мабуть, варто спробувати організувати щось більш масштабне, ніж щомісячна двогодинна зустріч у межах JUGLviv, і стартував підготовку до першої щорічної Java конференції у Львові JDayLviv 2013. На той час в мене вже був приклад Мікалая Аліменковата JeeConf, яка успішно збирала сотні джавістів з України, хоч я й не уявляв, які колосальні зусилля Аліменков вкладав у цей захід.
Знайти українського спікера виявилось важче, ніж іноземного, проте наші спікери завжди мають ще й історію, цікаву власне для українських програмістів. Можна згадати, наприклад, Артема Білана — його значний вклад в опенсорс від Pivotal (найвідоміший їхній продукт — фреймворк Spring) підштовхнув компанію взяти Артема в штат, і тепер він — єдиний працівник Pivotal в Україні. Цікаві історії у Андрія Яковенка — він плідно працює над алгоритмами обробки відео; Дмитра Думанського — цього року запустив Blynk; Сергія Шелп’юката його стартапу Qrhythm.
У нас, на жаль, небагато відомих консультантів, які б ще й вели блоги на технічні теми, я не кажу про щось рівня Joel Spolsky, але хоча б щось на зразок Jakob Jenkovчи Yong Mook Kimтеж відсутнє (принаймні я не знайшов «Блоги українських айтішників»), проте зважаючи на те, що тема українського хабру періодично зринає в дискусіях, впевнений, це лише питання часу.
Робота над JDayLvivдозволила мені познайомитись з багатьма людьми як з України, так і поза її межами. Саме співставлення українских айтішників із зарубіжними підштовхнула написати статтю, яка, можливо, змусить одну-дві людини задуматись і спробувати щось нове, докласти більше зусиль чи просто стати більш відкритими.
Рух вперед
В значній мірі проактивність програмістів корелює з їхньою успішністю. Я щоразу вертаюсь до порівняння з Польщею, де кількість конференцій більша, активність ентузіастів вища. Тільки цього року більше десяти польських експертів виявили бажання підготувати доповідь на нашу конференцію. Польські компанії другий рік поспіль будуть спонсорами події. І все ж я вважаю, що потенційно українське ІТ значно потужніше — нам лишилось лиш вирватись з рутини, трохи озирнутись, поспілкуватися з колегами, поглянути на проблеми під іншим кутом, і ми зможемо перевести кількісні показники поточного аутсорсу в якісні.
Врешті я покладаю багато надій на наступні покоління ІТ спеціалістів. Кілька місяців тому до мене звернувся колега Іван Урсул — він, окрім того, що працює Java програмістом, також навчається в аспірантурі і розробляє систему управління даними вступників в університет. Іванові було потрібно кілька людей, зацікавлених допомогти в написанні проекту на волонтерських засадах: «OpenSource проект у Львові шукає контрибуторів». На публікацію відгукнулись люди з усієї України, значна частина з яких — початківці, проте немало зголосилось і досвідчених програмістів. Це дало мені надію, що не все так зле. Врешті, зараз бачимо значну кількість волонтерських рухів на зразок розробки
В нашій галузі кожен день без руху вперед — це вже рух назад, тому сказати «я вже й так заробляю незле» — це вельми оманливий шлях. Багато програмістів не бачать сенсу у неоплачуваній діяльності, проте я схильний думати, що навіть якщо ми так і залишимось «Outsource Valley», то рейти в місто, де є профільне ком’юніті, де є профільна конференція, де є спеціалісти, які адоптають JSR, будуть вищі, ніж в місто, де єдина перевага — це десяток радянських вузів.
Кількість нових проектів в країну, де є джава чемпіони чи MS Tech гуру, буде більша, ніж кількість проектів у країну з дешевим пивом. Нам потрібно думати в більш глобальних масштабах, ніж просто 20% надбавки до зп.
Звичайно, не всі мають можливість готувати доповіді, писати великі статті чи контрибутити в опенсорс, проте чому не спробувати найти щось зручне для себе? Наприклад, написати кілька абзаців на ДОУ чи в блог місцевого JUG займає не так багато часу, прийти раз на місяць і обговорити з колегами по цеху за пивом існуючі технічні рішення нескладно, додатись в нашу групуі запостити профільну новину — секундна річ ☺
Насправді тільки активність самих розробників дозволить запускати нові стартапи та створювати інновативні проекти, адже компетенції нам вистачає. Рано чи пізно ми змушені будемо це робити, якщо не хочемо загубитись на фоні сусідів.