Нещодавно міністерка освіти і науки Лілія Гриневич оголосила курс на впровадження дуальної освіти, підкресливши, що насамперед це торкнеться вітчизняних виробничої, аграрної та ІТ-сфери.
Суть дуальної освітидвома словами — це поєднання студентом навчання у виші і роботи в компанії.
Для європейського суспільства — дуальна освіта давно не ноу-хау. Ця ідея набула розвитку в Німеччині ще в
Чому ж дуальна освіта є такою важливою для вітчизняного ІТ-сектору? Найголовніше — це шанс зупинити чи принаймні зменшити відтік найталановитішої молоді за кордон і тим самим кадрово посилити вітчизняні IT-компанії. Особливо це важливо для продуктових IT-компаній, зацікавлених у нових «мізках», здатних генерувати та апробовувати креативні ідеї. Відповідно, компанії зможуть отримати перспективний продукт, а держава — нові надходження до бюджету.
Але підкреслю: дуальна освіта — не гарантія, а шанс для втримання в Україні талановитої молоді.
Що ж робити для того, аби таки перетворити шанс у гарантію?
Як відомо, однією з основних ланок сучасних технічних університетів провідних країн є інноваційні центри з розробки новітніх технологій у різних галузях. В радянських інститутах цю функцію з різним рівнем успішності виконували науково-дослідні сектори та конструкторські бюро. Зараз ця ланка в наших університетах здебільшого у занепаді, а то й зовсім відсутня.
Проте, саме через неї реалізується основний принцип дуальної освіти в університетах світу, коли фахівці інноваційних центрів, які є одночасно викладачами, формують вектор навчання студентів старших курсів, задіяних у розробці проектів центру. Звісно, цей вектор навчання спрямований у бік спеціалізації навчальних дисциплін, згідно із особливостями проектів. Один з моїх студентів-програмістів, який продовжив навчання в університеті неподалік Монреаля, працюючи над проектом з програмування мікроконтролерів для локомотивів, змушений був опанувати відповідні розділи теплофізики.
Відсутність або недостатня розвиненість інноваційних центрів у вітчизняних університетах викликає необхідність прямого втручання компаній у систему української ІТ-освіти шляхом коригування навчальних програм та надання своїх фахівців для ведення занять. Реалізація дуальної освіти додасть ще один елемент — роботу старшокурсників в ІТ-компаніях. Насправді це буде тільки юридична констатація давньої практики, коли активні та здібні студенти, починаючи в основному з
Всі ці процеси є безумовно позитивними порівняно з тим, якби ІТ-компанії просто стояли б осторонь від освітньої діяльності. Проте, це, на мій погляд, лишиться процесом «латання тришкіного каптана», коли з року в рік ІТ-компанії змушені будуть виконувати не властиві їм освітні функції, перебираючи на себе обов’язки університетів. Коригувати навчальний процес, надавати освітні послуги повинен університет разом із своїм інноваційним центром, але аж ніяк не ІТ-компанії. Якщо не вирішити проблему зі створенням реальних інноваційних центрів в університетах, для ІТ-компаній та ІТ-освіти реалізація принципів дуальної освіти перетвориться у біг замкненим колом.
Крім того, це не вирішить проблеми зі зростанням потоку активних абітурієнтів, які виїжджають на навчання за кордон. Нагадаю, поєднання навчання старшокурсників у вишах із роботою в ІТ-компаніях реально існує та існувало давно і без проголошення дуальної освіти з високих трибун. А втім креативні молоді люди не хочуть втрачати (реально — вчитись із низьким коефіцієнтом корисної дії) два-три роки на молодших курсах. Не хочуть мати принизливих проблем із деканатами та викладачами, яких треба вмовляти під час сесій на старших курсах в той час, коли дедлайн по проектах насувається невідворотно.
Пам’ятаєте відомий вислів: коли водій лівою рукою тримає кермо, а правою — коліно сусідки, він обидві справи робить погано. Сьогоденне поєднання українськими старшокурсниками навчання в університетах та роботи в ІТ-компаніях нагадує сидіння на двох стільцях. Або вищезгаданого водія...
Боюся, що введення проголошеної дуальної освіти радикально нічого не змінить... Саме тому, що університетське навчання не пов’язане із роботою студента над проектом.
Але уявіть собі, що було б, якби університетські дисципліни... (далі можна, напевне, не продовжувати). Та й ще б з першого семестру... Це була б мрія... І це б точно втримало значну частину абітурієнтів, які поглядають за кордон. «Цікаві проекти, цікаве навчання — що ще треба студенту, щоб залишитися в Україні», — перефразуємо афоризм з неповторного «Білого сонця пустелі». Тільки додамо: «Ще й з першого семестру! Гарантовано!»
Зроблю невеличке резюме — якими ж все таки мають бути кроки для призупинення відтоку вітчизняних абітурієнтських «мізків».
По-перше, навчальні дисципліни мають стати реальним фундаментом для проекту, над яким працює студент. І це стосується всіх типів навчальних дисциплін — і фундаментальних (математика+), і базових (дискретна математика+), і прикладних (проектування програмного забезпечення+).
По-друге, студент має працювати над дослідницьким або індустріальним проектом в нормальному режимі, а не у стані небажаного винятку.
І по-третє. Найважливіше. Обидва кроки необхідно робити з першого дня навчання. Інакше абітурієнт, який звик до фейків в системі освіти ще зі шкільної парти, все одно обере гарантовану закордонну «синицю в руках».
Невже це можна зробити? В нашій системі освіти?
Перед тим, як відповісти: «Так! Можна!», — невеличкий відступ на три абзаци.
З 2015 року за ініціативи ГО «Фундація розвитку інновацій» та підтримки МОН України в старших класах загальноосвітніх шкіл кількох регіонів країни реалізується проект «Школяр-програміст». З 2016 року до проекту долучились освітня платформа SmartMe University та Дніпровський міський відділ освіти із проектом «Дніпро ІТ-школа». Результат — підготовлено близько тридцяти
Але найбільш показовим став дводенний учнівський хакатон з обробки даних безпілотників, який було проведено в квітні цього року в Дніпрі. У ньому взяли участь п’ятнадцять школярів у складі чотирьох команд. Фахівці компанії Ciklum, які формулювали завдання на хакатон та надавали допустимі консультаційні послуги під час змагань, були приємно здивовані рівнем розробки як математичних моделей, так і відповідних Java-кодів для всіх чотирьох команд. В цілому всі чотири команди виконали поставлені завдання з розробки фрагменту реального проекту.
Таким чином, на численних прикладах доведено досягнення головної мети проекту «Школяр-програміст» — можливість підготовки безпосередньо протягом навчання у загальноосвітній школі фахівця на рівні, близькому до професійного junior-програміста.
А до чого тут дуальна освіта?
До уваги ІТ-компаній, особливо продуктових.
Вищезгаданих
До якого університету? Не повірите, але в структурі нашої вищої освіти є щонайменше один державний університет, який погодився взяти участь в експерименті зі студентами першого курсу спеціальності «Комп’ютерні науки та інформаційні технології», навчаючи першокурсників повністю за принципами дуальної освіти. Із широким застосуванням елементів дистанційної освіти, наданням можливості студентам працювати в ІТ-компанії з першого дня навчання, адаптацією навчальної програми під особливості проектів, над якими працює студент.
Враховуючи, що половина з підготовлених
У проміжку між завершенням іспитів ЗНО та закінченням терміну подання документів на контрактну форму навчання 400 абітурієнтів на вісім тижнів отримають можливість безкоштовного онлайн навчання за інтенсивною програмою курсу JavaGR8, що відповідає апробованій навчальній програмі проекту «Школяр-програміст». В другій половині серпня абітурієнти матимуть співбесіду у зацікавлених ІТ-компаніях, пройдуть короткий випробувальний термін та укладуть дві угоди — з ІТ-компанією та університетом.
Чи не замало восьми тижнів для підготовки? Малувато, безумовно. Проте, на теоретичну підготовку разом із основами проектного практикуму під час реалізації проекту «Дніпро ІТ-школа» знадобилося разом п’ять тижнів інтенсиву. До того ж навчання для першокурсників тільки починається...
І, нарешті, останнє
Спостерігаючи хід та результати вищезгаданого хакатону, я бачив перед собою поєднання двох стихій: мудрого керівництва досвідчених фахівців Ciklum та вогняного юнацького запалу старшокласників. А чим це не прообраз того, що в світі називають інноваційними центрами? Я бачу цілком реальним, що з цих нинішніх