Столиця світу: український програміст про роботу в Google і життя в Нью-Йорку

Мене звуть Роман Апостол. Уже чотири роки я працюю в Google у Нью-Йорку, куди потрапив за запрошенням самої компанії. Після закінчення КНУ імені Шевченка у 2011-муя став одним із засновників стартапу Preply. У той же час мав багато друзів, які після стажування у Facebook та Google поїхали туди працювати. Для таких компаній є звичною практикою знаходити співробітників через людей, які вже там працюють. Персонал просять поділитися контактами тих, хто, на їхню думку, зміг би працювати у компанії. Хтось із моїх друзів (навіть не знаю хто) таким чином порекомендував мене у Google. Зі мною кілька разів зв’язувалися рекрутери компанії, але поки тривала робота над стартапом, не поспішав погоджуватися. Зрештою настав етап, на якому вирішив спробувати пройти співбесіду. Це було взимку 2013 року.

Співбесіди

Перша співбесіда проходила телефоном. Це screening interview, під час якого складають уявлення, яка це людина, перевіряють, наскільки вона може писати код тощо. Після цього відбувається ще 5 співбесід протягом одного дня в офісі того міста, в якому кандидат хоче працювати. Більшість із цих інтерв’ю — на coding skills, коли задають якісь задачі і потрібно їх на дошці вирішувати. Ще culture fit співбесіди, а також, залежно від того, на який рівень претендує кандидат, можливі співбесіди на технічний дизайн систем. Загалом весь процес може займати від 3-4тижнів до 2-3 місяців.

Як претендент на роботу, я міг самостійно вибрати місто, в якому хотів би працювати. Коли раніше бував у США, Нью-Йорк мене вразив найбільше з побачених міст. Нью-Йорк — це не тільки про IT, як, наприклад, Сан-Франциско, де, окрім цієї теми, не спілкуються більше ні про що. Нью-Йорк — це і культурне життя з його театрами і бродвейськими шоу, це місто розвинених фінансів, тут постійно щось відбувається. Це місто натхнення.

Віза

Працюю за робочою візою H-1B. Щоб її оформити, треба отримати офер до квітня певного року — я отримав у лютому, відразу після співбесід. У квітні компанії подають потенційних працівників на візу. Всю паперову роботу бере на себе компанія, від мене вимагалося лише сходити в посольство, щоб отримати візу в паспорт. Отримавши візу, почав працювати у жовтні 2013 року.

Віз H-1B — 85 тисяч на рік, в останні роки кількість аплікантів росте — вже більше 200 тисяч людей на рік. Серед всіх аплікантів розігрується лотерея і переможці отримують візу. У 2013 шанси отримати візу були практично 100%, зараз — уже складніше.

Організація роботи

У Google є кілька рівнів, на які наймають інженерів: з 3-гопо 10-й,хоча 10-й —це, мабуть, лише Jeff Dean. 1-ийта 2-ийрівень — не інженерні позиції. Людей без досвіду, new grades, здебільшого наймають на третій рівень, на четвертий — людей із досвідом. На 5-й,рівень senior, зазвичай не наймають — таких спеціалістів Google намагається ростити всередині компанії. Мене брали на 4-йрівень.

Залежно від рівня, на працівників покладають певні очікування: якщо говорити спрощено, то 3-йрівень передбачає, що працівнику ставлять задачу й пояснюють, як її виконувати. Якщо пояснювати не треба — значить, людина може переходити на 4-йрівень. На 5-мурівні працівник уже сам знає, чим потрібно займатися, не Google впливає на людину, а людина робить Google успішнішим. Співробітник 6-горівня або має велику команду з понад 10 людей, або відповідає за велику частину продукту.

Два роки тому я запромоутився на 5-йрівень, зараз я тімлід команди з 9 людей. Разом із представниками інших команд я відповідальний за те, куди ми далі рухаємося, що робимо з продуктом.

Google дуже гнучкий щодо організації робочого дня і відпусток. Можна приходити на роботу коли завгодно, можна працювати поза офісом і стільки годин, скільки потрібно. Хоча за останнім показником стежать: якщо хтось працює 15 годин на добу, це значить, що він або не може впоратися зі своїми обов’язками, або в нього їх забагато, тому треба найняти ще когось. У мене робочий день триває приблизно 8 годин, поза тим я як тімлід завжди на зв’язку поштою.

Офіс

У Каліфорнії офіс Google складається з багатьох маленьких будівель, у кожній з яких сидить порівняно небагато людей, а всього там працює приблизно 20 тисяч інженерів — побачитися одне з одним буває складно. У нас же навпаки: один великий офіс, в якому працює більше 5000 людей. За площею він є одним із найбільших приміщень на Мангеттені. Це компактний будинок, у якому, щоб побачитися з колегами, не треба йти 15 хвилин з одного кабінету в інший.

В офісі, здається, є все: багато кафе, де можна поїсти, баристи, які готують каву, спортзал, кімната з велосипедами, масажисти, лікарі, до яких, грубо кажучи, можуть потрапити тільки працівники Google. Словом, є все, щоб жити в офісі і нікуди з нього не виходити.

Офіс Google

IT-середовище

У Нью-Йорку багато мітапів, де збирається велика кількість розумних людей, можна прийти послухати. Різні форми IT-освіти набувають популярності, університети вже не можуть впоратися з попитом, тому поширеним є, наприклад, формат буткемпів, при якому люди інтенсивно навчаються впродовж 6-9 місяців.Попит на інженерні позиції зростатиме ще більше, тому, на мою думку, людям варто продовжувати «входити в айті» :)

Тут є офіси Facebook, Uber, Spotify, великої кількості фінансових компаній, в яких зазвичай розвинений tech департамент (Goldman Sachs, Barclays, Two Sigma) та добре розвинена стартап-екосистема.

У Нью-Йорку є багато талановитих людей, але концептуально мені здається, що розумні люди в Америці і розумні люди в Україні, з якими я працював, перебувають на однаковому рівні. В американців хіба що можуть бути краще розвиненими комунікативні навички, soft skills, але hard skills — рівні.

Columbia University

Житло

У перші три місяці я жив на корпоративній квартирі, яка безплатно надається новим іноземним працівникам на період адаптації. Потім у компанії запропонували послуги агента з нерухомості, який би допоміг знайти помешкання, але я самостійно знайшов краще. Перший рік жив на Мангеттені, після цього перебрався в Бруклін, у Williamsburg — хороший затишний район, звідки до роботи мені добиратися 25 хвилин на метро. У нашому районі вартість місячної оренди квартири-студії — від $2500 до $2800, 1-кімнатноїквартири — від $3200 до $4500. Актуальні ціни на оренду житла в Нью-Йорку найкраще переглядати тут.

Вартість квартир у Willimsburg приблизно така ж, як і на Мангеттені, на Zillowможна побачити ціни. В Нью-Йорку досить багато житла купляється не резидентами міста, які інвестують в нерухомість. Це загалом підігріває ціну на житло. Резиденти ж зазвичай беруть кредит на 15-30 років.На NY Timesє хороший калькулятор, який допоможе обрати, що краще — орендувати чи купувати житло.

Зарплати й податки

Зарплату платять кожні два тижні. Розмір заробітку щороку переглядається, з огляду на продуктивність працівника, його можуть підняти або ні. Крім того, двічі на рік людина може подаватися на промоушен, тобто перехід на вищий рівень. Для цього їй слід написати відповідний пакет-обґрунтування + отримати письмовий фідбек від колег. Якщо показники й відгуки хороші, комітет вирішує, чи готовий працівник до підвищення. Оскільки Google — велика компанія високого рівня, тому, у порівнянні з іншими компаніями, промоутитися нелегко.

Щокварталу менеджери оцінюють, як ти працюєш, порівнюють очікування з реальними результатами й формують рейтинг. Залежно від нього виплачують різні за розміром бонуси.

Податки люди сплачують самостійно. Для цього можна знайти відповідне програмне забезпечення й заповнювати аплікації на власний страх і ризик, а можна знайти бухгалтера, який за 300 доларів усе зробить. Я заповнюю самостійно. Правда, одного разу мою звітність повернула податкова, знадобилося 9 місяців, щоб усе з’ясувати. Складна бюрократична система може бути в кожній країні.

Наприкінці кожного року люди подають декларації про доходи. Протягом року компанія платить частину податків (її відразу вираховують із зарплати). Компанія може заплатити більше чи менше залежно від того, чи є діти, дружина. Податки залежно від цих факторів різні, ставка прогресивна. У декларації підбивають підсумки: скільки вже сплачено податків, скільки потрібно внести ще. У мене розмір оподаткувань — приблизно 40 відсотків від заробітків.

Компанії на зразок Google і Facebook зазвичай дають акції «у пакеті» на 4 роки. Тобто людина теж зацікавлена, аби компанія розвивалася й ціна акцій зростала. Усе це — зарплата, акції, умови надання річного бонуса — прописані в робочому контракті.

Транспорт

Нью-Йорк — динамічне місто, однією з головних переваг якого є наявність громадського транспорту. За межами Нью-Йорка він як явище відсутній. Можливо, громадський транспорт є ще в кількох штатах, та переважно тільки автомобілі стоять у пробках.

Метро в Нью-Йорку працює цілодобово, тому з будь-якої точки можна доїхати куди і коли завгодно. Звісно, є й Uber, але метро цілком зручне. Воно дуже живе, жваве, розгалужене, як і саме місто. Є ще автобуси, але ними не їздив. Щоб добратися до роботи, користуюся метро. Дорога від дверей дому до дверей офісу займає 20-25 хвилин.Проїзний квиток можна купувати разово, а можна на місяць і необмежено їздити. Безлімітний коштує 116.50 доларів.

Щоправда, метро має проблеми: воно належить штату Нью-Йорк, якому не дуже цікаво, що відбувається з метро міста, тому транспорт недостатньо фінансований. Метро збудоване за технологіями XIX століття, останні 5 років поломки частішають і всі доходять до висновку, що з цим щось треба робити. У нас на районі скоро закриють мою станцію метро на ремонт. Обіцяють відкрити нову за півтора року, хоча в це ніхто не вірить. А по-іншому до Мангеттена не доїдеш.

Медицина

Є різні медичні страховки: є такі, які повністю покриваються компанією, і ті, за які треба додатково платити. У мене склалося враження, що медицина влаштована, як і всюди: потрапиш до хорошого лікаря — все ок, до поганого — все погано. Медицина дуже комерціалізована, пацієнта сприймають як клієнта: що більше процедур буде зроблено, то ліпше, бо страхова компанія заплатить більше грошей. У цьому є плюси і мінуси: наприклад, роблять більше діагностики, але знаю випадки, коли людей, на мою думку, залякували, щоб вони зробили більше діагностик. Багато людей не можуть собі дозволити страховку, і через це також виникають проблеми. Трамп хоче скасувати ObamaCare — реформування охорони здоров’я, впроваджене президентом Обамою, яке, зокрема, полегшувало доступ до медицини бідним людям.

Дозвілля

Зі своєю Google-командою — приблизно 20 людей — ми раз на місяць організовуємо для себе різні івенти: стріляємо з лука, граємо shuffleboard, метаємо сокириабо просто йдемо в бар. Щочетверга в офісі відбуваються вечірки, кожну п’ятницю можна пити пиво на роботі. Крім того, відпочиваю з друзями поза роботою. Більшість із них — українці, з якими мене познайомили інші українці, але також спілкуюся і з іноземцями. Коли йдеш до когось на домашню вечірку, вважається абсолютно нормальним привести когось із собою. Всі спілкуються гуртом, все класно.

Відпустки в мене не так багато — 15 днів. На час відпочинку часто літаю додому в Україну, тому подорожей Америкою не так і багато, це переважно робочі відрядження, конференції тощо.

У Нью-Йорку дуже класні музеї, і не лише всім відомі, як Метрополітен і МоМА. У Метрополітені досить побувати один раз: експозиції не змінюються. Але є, наприклад, Whitney Museum, Cooper Hewitt — музеї сучасного мистецтва та архітектури/дизайну зі змінними виставками. Такі заклади мені цікавіші, коли не прийдеш — щось нове.

Висновки

У порівнянні з Нью-Йорком, інші американські міста здаються дуже тихими. Якщо будеш йти вулицею в Техасі, всі зупинятимуться і питатимуть, чи підвезти тебе кудись. Подобається, що на вулиці є люди. Нью-Йорк — інтернаціональний, 40 відсотків населення — мігранти. Тут не відчуваєш себе чужинцем, з першого дня — мов удома.

З того, що унікальне для Штатів, мені дуже подобається «Амазон». Круто, що існує цілодобова доставка чого завгодно, не потрібно ходити по магазинах, все можна замовити онлайн. Це великий плюс саме Америки, здається, настільки розвиненого e-commerce ніде нема.

Перевагою є те, що США — капіталістична країна: люди, які багато працюють, отримують відповідні бенефіти від того. Вважаю, це добре.

Нью-Йорк — класне місто для молоді. На старості в ньому, мабуть, складно жити, тому не впевнений, що залишуся тут назавжди.