Мікс Західної та Східної Європи: як українцю живеться в Угорщині

Всім привіт! Моє ім’я Іван Бондаренко, я з Дніпра, але вже 3 роки живу в Будапешті. До переїзду близько 3-хроків веслував на українських галерах. У жовтні 2014 року отримав пропозицію від білоруського рекрутера приєднатися до компанії з основним офісом розробки в Будапешті. До цього я ніколи навіть не був в Угорщині і про ІТ-сферу цієї країни знав лише, що там є EPAM, але зацікавили технології, з якими працює компанія. У Realeyes ми визначаємо емоційні реакції людини, використовуючи веб-камеру комп’ютера чи смартфона. У статті розповім про особливості переїзду в Угорщину, ціни, комфортність життя, а також про переваги й недоліки країни.

Співбесіди

Була відкрита позиція Data Engineer. Після того як погодився поспілкуватися, було вступне інтерв’ю з HR, де мені розповіли детальніше, чим займається компанія. Після цього вислали досить цікаве та адекватне домашнє завдання.

Треба було придумати алгоритм оптимального використання AWS EC2 Spot Instance, з точки зору оплати та дотримання SLA. Є список задач, і кожна з них може зайняти від кількох хвилин до двох годин машинного часу, а білінг за кожну машину тоді ще був погодинний. Написав досить простий алгоритм, без всякого ML (було вказано що тривалість задач повністю випадкова), додав розрахунки кращого, середнього та найгіршого випадків. Мій варіант рішення сподобався.

Далі була технічна співбесіда з тімлідом: розбір домашнього завдання, питання про stream processing та мій досвід роботи з Apache Storm та дещо про JavaScript.

Наступний етап — співбесіда з СTО. Вийшла несподівано довга, детальна розмова, з великою кількістю технічних питань. Це було несподівано.

Фінальною частиною була розмова з проджект-менеджером: про Scrum, життя і про те, коли краще пити каву.

Через декілька днів на електронну пошту отримав пропозицію приєднатися до компанії. Далі з HR узгодили умови. Зійшлися на тому, що на час випробувального терміну — 3 місяці — я працюватиму з України і буду приїжджати у бізнес-подорожі до Будапешту зі своєю дружиною, щоб ми змогли зрозуміти, подобається нам чи ні, аби згодом переїхати. Загалом від першої співбесіди до офферу минули три тижні.

Про компанію

Компанія називається Realeyes, базується у Лондоні. Зараз там знаходяться Sales, менеджмент та частково клієнтська підтримка, а розробка та R&D — у Будапешті. Тут знайшли спеціалістів з комп’ютерного зору, які розробили та продовжують покращувати моделі з трекінгу обличчя та класифікації емоцій.

Зараз технологію застосовують здебільшого у маркетингу. Ми досліджуємо, як люди реагують на різний відеоконтент (рекламу, трейлери фільмів, тощо), щоб покращити його якість. Для кожного проекту ми замовляємо фокус-групи, з якими працюємо: записуємо їх з веб-камери у той час, коли вони дивляться відео, та проганяємо ці записи через наші алгоритми. На виході отримуємо всі сім базових емоцій, рівень зосередженості, частоту пульсу та інші показники. Далі ці дані використовуються для побудови різноманітних моделей, які пов’язують їх з бізнес-показниками клієнта.

Працюю я у R&D команді. Наразі я єдиний Data Engineer — будую різноманітні системи обробки та збереження даних, системи збору даних для тренування класифікаторів. Також іноді займаюсь оптимізацією алгоритмів написаних дослідниками.

До речі, у нас відкрито багато позицій: Senior Computer Vision Researcher, Data Engineer, Data Engineering Intern та ще у WebDev команді — Automated Test Engineer, Senior Full Stack Developer. Цікава робота, хороша зарплата, дружній колектив, безлімітна відпустка. Пишіть мені, я розповім детально про кожну позицію.

Документи

Коли після випробного терміну вирішили з дружиною переїжджати, виникли деякі складнощі. У компанії я був одним із перших іноземців з-за меж ЄС, а всі угорці оформлювали контракт з британською компанію, окремої угорської не було. Але для роботи в Угорщині мені був потрібен контракт саме з угорською філією, тому довелося трохи зачекати (приблизно місяць), коли завершиться її реєстрація, а потім вже адвокати могли розпочати процедуру подання документів.

Процес складається з двох великих частин: отримання дозволу на винайм іноземця та саме оформлення документів на переїзд. Лише тоді, коли біржа праці видала дозвіл на працевлаштування іноземця (два тижні у них була розміщена вакансія, на яку мав би відгукнутися угорець), стартував процес з оформлення документів. Всіма аспектами моєї з дружиною релокації займалися адвокати компанії. Від нас було потрібно лише надати дипломи про вищу освіту, довідки з банку та фотографії — усі інші документи, а також офіційні переклади зробили вони. Навіть анкету на візу заповнили.

Уся перша частина та підготовка документів адвокатами зайняла приблизно місяць, тому вже наприкінці травня 2015-гоми взяли документи й приїхали до консульства Угорщини в Києві. У середині липня отримали візу D для одноразового в’їзду, яка діє 30 днів. За цей час в Угорщині треба отримати тимчасову посвідку на проживання (іноді це займає більше часу, тому візу людям подовжують). Коли ми приїхали, дозволи на проживання були вже готові. Єдине, щоб їх отримати, треба було винайняти квартиру в довготермінову оренду і укласти договір з власником.

Дозволи нам спершу видали на рік. Коли він минув — ще на два роки. Ми з дружиною та адвокатом взяли роздруковані виписки в банку й прийшли до установи, яка відповідає за роботу з іноземцями. Через місяць поштою отримали нові дозволи.

Житло

На перший місяць після переїзду я винайняв апартаменти на Airbnb. Ці витрати мені потім компенсувала компанія. Саме тоді знайти житло виявилося не так легко, як в інший час, адже в серпні у Будапешті відбувається всесвітньо відомий музичний фестиваль Sziget. До міста приїжджає майже півмільйона людей, майже 95% житла було заброньовано, і квартиру в Пешті знайти було майже нереально. Тому я вирішив спрямувати свій погляд до Буди, адже під час минулих візитів ми майже не звертали уваги на цю частину міста (Дунай ділить місто на дві частини — Буду і Пешт — ред.).

Трохи розповім про відмінність Буди і Пешту. Буда — зелена спокійна частина міста, де переважають невеликі будинки та вілли. Пешт нагадує собою кам’яні джунглі — рай для людей, що полюбляють жити у вирі подій. Раніше Буда і Пешт взагалі були різними містами, доки їх не з’єднали мостами.

Ми знайшли апартаменти у спокійний та зеленій місцевості, приблизно 20 хвилин до мого офісу та 30 хвилин до центру. Буквально навпроти нашого будинку був парк, що дуже собою нагадує ліс, з різноманітними маршрутами для трекінгу та хайкінгу. Нам дуже сподобалось, і саме тоді ми зрозуміли, що треба шукати квартиру в Буді. Угорці чомусь вважають, що Буда — це далеко та дорого, хоча це не зовсім так. Буває, що квартира у цій частині Будапешту коштує навіть дешевше, а їхати подекуди ближче, ніж з багатьох районів Пешту. При цьому рівень комфорту життя набагато вищий.

Далі почали шукати квартиру чи дім на тривалий термін. Три роки тому можна було винайняти двокімнатну квартиру і за 200-300євро (70-90тисяч форинтів, хоч і з труднощами). Але ми переїхали до Угорщини не на заробітки, а заради поліпшення якості життя. Тобто ми хотіли знайти квартиру набагато кращу, ніж у Дніпрі. Тому спинили вибір на двокімнатній квартирі у невеликому трьохповерховому будинку на 10 апартаментів; зі спортзалом, критим басейном та саунами. До квартири маємо ще додаткове приміщення для зберігання речей (у нас там зберігаються лижі, клюшки для гольфу, великі валізи, шина, алкоголь та пакет із пакетами). За місяць оренди сплачуємо 600 євро та приблизно 150 євро комунальних послуг. До офісу 7 хвилин машиною або 10 хвилин автобусом, до центру десь хвилин 15 автобусом. Зараз розглядаємо варіанти переїзду або у дім неподалік Будапешту десь на пагорбах або у квартиру з великою терасою. Але це складно, бо водночас бажаємо знайти щось краще і дешевше.

Найпопулярнішим для пошуку житла є сайт ingatlan.com — на зразок нашого ОLX. Там розміщені оголошення і власників, і посередників. Серед власників є багато іноземців, які свого часу купили квартиру за низькою ціною і тепер здають її в оренду. Самі ж господарі можуть жити, до прикладу, в Британії.

Є різниця між тим, як шукають житло угорці й іноземці. Угорці часто шукають через знайомих. Орендують неофіційно, бо їм не треба прописуватися. Іноземцям, щоб отримати тимчасовий дозвіл на проживання, треба показати контракт на довготермінову оренду житла. Прописка — головний документ в Угорщині, як і всюди в Європі. Його питають та використовують усі офіційні служби.

Ми напряму зняли апартаменти у власника. Він професійно займається будівництвом таких осель на 6-10 квартир,щоб потім здавати їх або продавати. Єдиною проблемою було те, що він зовсім не розмовляє англійською. Тож коли дивилися квартиру, його представник подзвонив знайомому українцю, який говорив угорською, і в телефонному режимі він перекладав. Далі власник вислав контракт угорською, я попросив колег перекласти. Виділив собі кілька пунктів, які були не дуже зрозумілі. Коли вже підписували договір, я взяв із собою колегу-угорця, він перекладав наші питання та відповіді на них.

Купівля нерухомості

Ціни на нерухомість виросли приблизно вдвічі за останні три роки. За двокімнатну квартиру у непоганому місці і хорошому стані доведеться викласти приблизно 100 тисяч євро. Наприклад, мій колега придбав квартиру 160 м2 за 180 тисяч євро. Житло у центрі, у старовинному будинку, але в не дуже хорошому стані.

Чому зросли ціни? На мій погляд, перший фактор — низька ціна по кредитах (під 1-3%можна взяти іпотеку). Другий — держава для поліпшення демографії за народження трьох дітей видає 10 мільйонів форинтів (десь 35 тисяч євро) + стільки ж у виді безвідсоткового кредиту на купівлю або будівництво дому/квартири і практично звільняє від податків. Третій фактор — Будапешт є дуже популярним туристичним напрямом. Багато іноземців (китайців, наприклад) скуповують нерухомість і здають в оренду на Airbnb. Зараз бум на нього, бо якщо здаєш подобово, платиш менше податків, ніж за довготермінову оренду. Оскільки ціни ростуть, то це ще й інвестиція.

Також на матеріали для будівництва свого будинку відмінили ПДВ (був 27%). Але це до 2020 року, а далі будуть переглядати цю норму. Оскільки вже небагато часу залишилося, усі будують. Тому ринок просто вирує.

IT-ринок

Після України у мене склалося враження, що місцевий IT-ринок не такий активний. Особливість — тут небагато чистого аутсорсу, знаю лише про ЕPAM. Більше офісів місцевих стартапів, наприклад Prezi, Ustream, iGO або великих компаній, як IBM, Oracle, GE, Bosch, Cloudera, Hortonworks. Навіть є дата-центр CERN.

Проводиться багато мітапів, більшість з них англійською мовою. Також регулярно проходять великі конференції.

Зарплати

Ситуація схожа до української: зарплати в IT вищі за середні. Але все ж не такий великий розрив, як в Україні. Середня брутто-зарплата по країні — приблизно 250 тисяч форинтів (760 євро), у Будапешті — близько 350 тисяч форинтів (1000 євро), а середня зарплата програміста — приблизно 600 тисяч форинтів (1800 євро). Але є багато компаній, де ця сума в півтора-два рази більша. Також інколи у невеликих місцевих ІТ-компаніях частину зарплати виплачують у конверті.

Податки

Після роботи в Україні як ФОП третьої групи, податки тут здаються дуже великими. Компанії мають сплачувати корпоративний податок — у цьому році 19,5%, у минулому — 22%, раніше — 27%.

Інші податки плачу я. Їх знімають автоматично: найбільша частина — це 15% загального податку. Щороку його на один-два відсотки знижують (коли я приїхав, він був 18%). Було дивно — уперше бачив, що податки знижують. Пенсійний — 10%, медична страховка — 3%, соціальний податок — 4% та 1,5% відрахування на біржу праці. Загалом цього року працівник платить 33,5%.

Медицина

Як вже зазначав, обов’язкова державна страховка — це 3% від зарплати. Вона покриває все, навіть на 70-95%витрат на ліки. Стоматологічні процедури також входять у вартість (хоча мої колеги надають перевагу приватним лікарям).

Лікарень у країні вдосталь, але місцеві розказують що якість падає, тому що багато кваліфікованих лікарів працюють в інших країнах (хоча це може бути стандартне: як добре було раніше і як погано стало тепер).

Якщо не подобаються державні лікарні, можеш обрати приватні, вони не коштують дорого. Колега з британського офісу мав проблеми з коліном і ходив у приватну клініку. Сказав, що в Лондоні він витратив приблизно в 40 раз більше грошей і результату не було, а в Будапешті його проблеми вирішили за декілька відвідувань.

Уже протягом трьох років збираюсь зареєструватися у домашнього лікаря, але все якось не було потреби. Колега з України розповіла, що їй сподобалось. Прийшла до лікаря у своєму районі зі своїм страховим номером, запитала направлення на аналізи та обстеження. Після здачі різних аналізів і обстеження залишились лише позитивні враження: все швидко, на сучасному обладнанні, безкоштовно. Навіть можна викликати лікаря додому, але мої колеги сказали, що зазвичай вони або самі приходять на прийом, або телефонують.

Я єдиний раз стикався з медициною, коли мене вкусив кліщ. Це була неділя, тому ми поїхали до чергового домашнього лікаря у найближчий госпіталь. Також тут у кожному районі є пункти невідкладної допомоги, вони працюють 24 години на добу. Можна приїхати туди, якщо в тебе, наприклад, невеликий забій чи рана. Тож ми приїхали до лікаря, яка сказала, що у такому випадку є сенс звертатися лише в разі виникнення симптомів, черги не було, тож весь візит зайняв 5 хвилин. Що запам’яталося — чисто, хороший ремонт, людей небагато, черг немає (але це лікарня, котра працює у неділю). Але загалом знайомі та колеги розповідають що до лікарів достатньо легко потрапити, але, можливо, це ще залежить від району де мешкаєш.

Інколи за гроші можна пришвидшити справу. Одного разу мій колега потребував операції на нозі, йому призначили дату через два місяці, а впродовж цього часу запропонували пити якісь ліки, щоб не було болісних відчуттів. Йому це не сподобалось, тож він пішов до того ж хірурга, але вже у приватну клініку. Там йому операцію зробили наступного тижня.

Мова

Угорці дуже пишаються тим, що їхня мова вважається однією з найскладніших для вивчення. З англійською у Будапешті більш-менш непогано, практично все молодше покоління її знає. Для тих, хто працює у сфері обслуговування, можливо, є якісь вимоги чи курси, бо часто бачив, що водії автобусів відповідали на якісь питання туристів англійською. У туристичних місцях говорять англійською. Також старші люди часто можуть щось сказати німецькою або російською: «Дед Мороз», «Товарищ учительница, все присутствуют». Чи навіть заспівати пісню з якогось адаптованого підручника для вивчення мови. Інколи зустрічаємо людей, які працювали у СРСР. Вони дуже добре володіють російською, практично без акценту.

У повсякденному житті непогано знати угорську, без неї інколи важко. Я коли переїхав, починав вчити, але потім якось перестав. Якісь базові слова та фрази знаю, з колегами спілкуюся англійською. Дружина вже майже третій рік вчить мову (з репетитором), добре розмовляє, угорці акценту не помічають.

Національна кухня та продукти

Угорська кухня дуже смачна і різноманітна, думаю, всі знають про гуляш, паприкаш, халасле, лечо та палачінту. Але ще є велика кількість різноманітних страв, назви яких мої колеги-угорці гуглять, щоб подивитись, що це таке.

Дуже люблять паприку у всіх її формах та видах. Також люблять додавати багато солі, інколи занадто. Вино та палінкапосідають особливе місце у серці кожного угорця. Часто мої колеги приносять своє вино чи палінку до офісу, це може бути якась лімітована партія з маленької винарні родичів.

На продукти та товари для дому на двох витрачаємо десь 90 тисяч форинтів (300 євро) на місяць. Оскільки приділяємо велику увагу якості та смаку продуктів, та, може, десь і подобається сам процес вибору, ми їздимо по різних магазинах та ринках. Овочі та фрукти беремо на великому критому ринку або на якомусь маленькому фермерському. Є можливість їх безпосередньо замовити додому у деяких фермерів. Також знаємо декілька хороших м’ясних крамниць (наприклад, є турецька крамниця з чудовою ягнятиною з власної ферми), але часто м’ясо, рибу, деякі крупи та інші товари для дому купуємо у «Метро». В Aldi дуже непогані всі «біо» молочні вироби, у Tesco часто бувають хороші знижки на різний алкоголь, у Lidl також інколи зазираємо. Є ще локальна мережа CBA, у деяких можна знайти дуже непогані місцеві продукти (наприклад, фрукти та хліб, але у нас є улюблена пекарня, тож замовляємо його там).

Для угорців їжа дуже важлива. На роботі хвилин 20 займає обговорення меню (у нас навіть є Slack-боти з меню всіх закладів поряд) та куди сьогодні йти на обід. Кафе і деякі ресторани пропонують щоденні обідні меню з 12:00 до 15:00. Вартість одного такого обіду з двох страв — приблизно 1200-1500форинтів (4-5 євро).Досить смачно і різноманітно, на такому ланчі можуть запропонувати і барбекю.

Вечеря на двох у кафе коштує 6-15тисяч форинтів (від 20 до 50 євро). У ресторанах часто можна замовити тільки від 3-хдо 6-хкурсів меню, без опції a la cartе. У Будапешті дуже велика кількість ресторанів, кафе, барів, пабів та місць, яким навіть важко дати якусь категорію, наприклад є свій аналог Mercato Centrale у Флоренції або перший Ruin Pub Szimpla.

Люди

Як на мене, менталітет угорців, як і мова, доволі загадковий. Вони легкі на підйом та веселі, якщо йдеться про якесь свято, люблять відпочивати, влаштовувати різні фестивалі. Є фестивалі палінки, вина, пива, сиру — на все є свій фестиваль. З іншого боку, люблять жалітися та розказувати, як усе дуже погано або трішки недобре.

Багато моїх колег займаються спортом. Деякі з них є Ironman’ами. Один мій колега бігає на великі дистанції, його рекорд приблизно 160 кілометрів без зупинки, більш ніж за добу. Інший часто бігає або їде на велосипеді на роботу, десь 35 кілометрів. Третій ще є професійним хокейним рефері. Оскільки місцевість здебільшого пагориста, поруч знаходяться Австрія, Словаччина та Словенія з великими горами, популярними є скелелазіння, трекінг, сноуборд, лижі. А ще є такі екзотичні, як для України, види спорту, як стрільба з лука (у багатьох моїх угорських колег вдома є лук). Також усі види спорту, пов’язані з водою, — басейни та купальні тут на кожному кроці.

Багато хто не використовує авто для поїздок на роботу, їздять лише на громадському транспорті або велосипеді. По часу виходить те саме, що і машиною, але якщо сісти в автобус, можна трохи почитати книжку.

Транспорт

Громадський транспорт дуже хороший, їздить часто, його багато. Усе побудоване навколо трамваїв — це головний транспорт у місті. Метро теж користуються, але менше. Найпопулярніший маршрут — 4 або 6, їздить найдовший трамвай у світі (54 метри завдовжки), у години пік ходить раз у 30 секунд.

Оскільки різного транспорту багато і ходить він дуже часто, то навіть у години пік можна нормально у ньому стояти, не впритул один до одного. Уночі транспорт продовжує роботу, але з більшим інтервалом. Замість звичайних, є спеціальні нічні автобуси, які ходять трохи іншими маршрутами, щоб покрити більшу територію. Тобто в будь-який час доби можна доїхати громадським транспортом у будь-який кінець Будапешта і поза ним.

Паперові квитки треба штампувати при вході. Контролери ходять часто. Один квиток коштує 300 форинтів (1 євро), якщо купувати 10 штук. У водія коштує 1,5 євро. Якщо на маршруті слід пересідати, то потрібен ще один квиток. Проїзний на один місяць коштує 10 тисяч форинтів (35 євро), він дійсний для всіх видів транспорту по місту і частково за містом.

Щодо таксі, раніше був Uber, потім таксисти вийшли на страйк, і його заборонили. Мотивація була в тому, що всі таксі мають дотримуватися умов: колір авто (жовтий), місцерозташування інформації про тарифи, усі повинні мати термінал для оплати карткою, лічильник, а також для всіх таксі — єдиний тариф — 300 форинтів (0,9 євро) за кілометр, та фіксована плата за посадку та час очікування. Таксисти можуть обманювати туристів, мовляв, карток не приймаємо, лише кеш. Якщо терміналу немає, то можна викликати поліцію — тоді він швидко знаходиться. Є кілька служб таксі, найкраща, на мій погляд, — Főtaxi. Наприклад, поїздка з центру до мого дому коштує 2000-2500форинтів (7-8 євро).

Переваги та недоліки життя в Угорщині

Ми плануємо залишитися тут, здебільшого все влаштовує. Одна з головних переваг, як і в Україні — зарплата програміста значно вища за середню. Тобто якість життя вища: можна жити у кращій квартирі, краще харчуватися та розважатися. Але це все при значно вищій безпеці та набагато кращому рівні інфраструктури, ніж в Україні.

Дуже вигідне розташування країни — 600 кілометрів машиною до Хорватії і моря, 500 кілометрів до Австрії чи 250 кілометрів до Словакії і катання на лижах або 700 кілометрів до Баварії і прекрасного пива з чудовими краєвидами. До України всього 300 кілометрів. Також з аеропорту є багато недорогих рейсів у різні куточки світу (від Пекіна до Лос-Анджелеса). У Нюрнберг, наприклад, можна полетіти за 10 євро. Безпосередньо в Угорщині теж дуже багато цікавих місць — це така собі мініатюра світу: свої невеликі гори (максимум 1014 метрів) з лижними трасами, угорське «море» Балатон, термальні джерела, маленька Тоскана біля регіону Токай, згаслі вулкани, степи та маленька пустеля. І все це максимум за дві години машиною.

Балатон

Набагато краща екологія. Наприклад, воду у Будапешті можна пити з-під крану. Промисловості, яка б забруднювала повітря чи воду, практично немає.

Люди відкриті та більш виховані. Коли повертаєшся в Україну, спочатку дуже шокує ставлення людей один до одного, але за день-два звикаєш. Угорці дуже дружні до нас, ніколи не помічав негативного ставлення. Особливо якщо розуміють, що ти українець, а не росіянин (ми у побуті розмовляємо російською). Дуже радіють, коли іноземець звертається до них угорською.

Із негативу: Угорщина — Центральна Європа, тому відчуваються деякі східні звички, але вони поступово відходять. Усе ще існує певна традиція вирішення проблем за допомогою хабарів, але зараз вже не дуже поширена. Колеги кажуть, що ще 8-10років тому можна було дати хабар поліцейському, зараз — ні.

Не всюди дороги, як у Австрії. Також є місця у Будапешті, де доволі брудно. У селах часто опалюють вугіллям чи брикетами, тому є місця із забрудненим смогом повітрям. У великих містах опалювати вугіллям заборонено.

Також високий рівень бюрократії та зарегульованості бізнесу. Банківські послуги та інтернет-банкінг не дуже розвинутий, хоча це потроху змінюється. Можна навіть картку онлайн оформити, тобі додому привезуть документ, який треба підписати для цього. Економіка субсидується з ЄС, угорці більше витрачають, ніж вносять, тобто живуть за чужі гроші.

Угорщина — такий собі мікс Західної і Східної Європи. У цьому її плюс і мінус водночас.