Моя історія переїзду доволі проста. Компанія Conscensia, де я займаю посаду Head of Delivery (львівського офісу), відкрила новий розробницький центр в Румунії, а саме в столиці країни — Бухаресті. Мені випала нагода стати частиною команди, що займалася набором персоналу і налагодженням робочих процесів практично з початкової стадії. Через це і потрібно було переїхати. Забігаючи наперед, скажу, що після року проживання за кордоном я з сім’єю повернулася у Львів, але тепер про все по порядку.
Документи для переїзду і формальності
Незважаючи на те, що Румунія — це країна-сусід, вона не є настільки популярним чи вивченим варіантом для переїзду (навіть тимчасового) як, до прикладу, Польща, але доволі цікава. Перші типові асоціації, які виникають при згадці про Румунію — режим Чаушеску, корупція, Дракула :) Погодьтесь, не дуже обнадійливо... Але після кількох поїздок автівкою по країні з півночі на південь, попереднього вивчення Бухареста і зустрічей з майбутніми колегами мої сумніви розвіялись.
Загалом тема переїзду за кордон є далеко не новою. Я не претендую на оригінальність чи a lot of practical details про те, як отримати відповідні дозволи і всю супутню бюрократію — краще цей процес довірити професіоналам. У моєму випадку це була досить тривала процедура в кілька етапів для мене, чоловіка і дитини. Румунія входить до ЄС, і відповідно всі формальності є подібними до інших країн. Щоб бути працевлаштованим у Румунії, потрібно зібрати стандартний набір супутніх документів, перекладених і проапостильованих, разом з запрошенням (офером) на роботу, візу певного типу (не туристичну), яка дозволяє працевлаштування, і відповідний дозвіл на роботу. Краще користуватися послугами компаній, які допомагають з цим. У нашому випадку це були спеціалісти компанії Deloitte, які не тільки координували весь процес, але й особисто супроводжували в походах в різні державні установи, на кшталт immigration office. Закриттям усіх робочих документів також займалися працівники цієї компанії.
Недаремно бюрократія згадується в більшості джерел про Румунію. Типові труднощі, до яких потрібно бути готовими — це різні затримки при отриманні дозволів, від яких багато чого залежить. Також потрібно брати до увагу типову румунську «розслабленість» працівників певних установ. Наприклад, перша спроба відкрити рахунок в одному з банків, мережа якого поширена по всій Європі і також присутня в Україні, завершилась невдало. У нас взяли всі необхідні документи «для опрацювання» і ввічливо пообіцяли, що зателефонують, коли буде все готово. Звичайно, ніхто нам так і не зателефонував, на всі наші спроби якось дізнатися про статус заяви ми отримували однакову стандартну відповідь: «Your case is in queue for further process at other department, we don’t know when to expect an answer. We’re sorry etc». Після
У більшості румунських ІТ-компаній весь штат складають наймані працівники. Це веде за собою всі супутні операційні процедури і практики, які є більш формалізованими, ніж для контракторів.
До слова, офіційна національна валюта в країні — румунський лей (RON). Тому всі договори складені з привязкою до суми в леях, але курс лея до євро є досить стабільним, тож це не створює якихось труднощів на практиці. Згідно з офіційними ресурсами, країна планує перейти на офіційну національну валюту євро в 2024 році.
Румуни небайдужі до того, що відбувається в країні. Їм, як і нам, м’яко кажучи, не до вподоби масова корупція, що починається з управлінської верхівки. Нещодавно в країні відбувалися чергові масові антикорупційні протести. Ми також стали свідками подібних демонстрацій на початку 2017 року. Мабуть, тоді в офісі не було жодної людини (включаючи і не румун), яка б не виходила на мирні протести і залишалась байдужою до ситуації.
Мова
Мова — це окреме питання :) Румунська мова належить до романської групи. Тому тим, хто знає італійську чи іспанську, буде легше зрозуміти румунську на перших порах і вивчити (якщо буде таке бажання). Якщо залишатися жити в Бухаресті довше, то однозначно знати мову — це must. Це актуально і для будь-якої іншої країни. Але загалом у самій столиці у спілкуванні можна обходитися англійською мовою. На відміну від України, тут говорять базовою англійською в магазинах, на заправках тощо. Але, щоправда, цього не скажеш про менші містечка і села.
У компанії, і зокрема в румунському офісі на той час, офіційною мовою спілкування була англійська, тож у роботі не було ніяких перешкод. Але якщо ви не хочете почувати себе білою вороною, то краще все-таки докласти зусиль і вивчити хоча б кілька базових фраз румунською. Курсів у місті дуже багато, але я почала з мобільних додатків (Mondly), яких на перших порах більш ніж достатньо.
Специфіка ІТ-ринку країни
Румунське ІТ-середовище добре розвинене і продовжує розвиватися шаленими темпами, незважаючи на еміграцію топових румунських розробників в Західну Європу. Міста з найбільшою кількістю ІТ-компаній — це Бухарест, Клуж-Напока (місто з першим ІТ-кластером в країні), Ясси і Тімішоара. В Бухаресті представлені такі гіганти, як Microsoft, Oracle, IBM та ін. З глобальних гравців з ринку аутсорсу є Luxoft та безліч інших сервісних та продуктових компаній.
Середні зарплати в Румунії невисокі, тож оплата праці типового розробника вважається вищою за середню. Загалом вилки приблизно подібні до тих, що є в Україні. Тільки з урахуванням податків сума на руки виходить меншою.
Багато з розробників володіють не тільки англійською, але й однією або двома іншими іноземними мовами — французькою чи німецькою. Італійську румуни розуміють by default. Старше покоління знає ще й російську.
Оскільки IT-ринок праці розігрітий, то компаніям доводиться конкурувати за найкращих працівників. Це дозволяє румунським розробникам почувати себе впевнено і користуватися цим фактом. Багато хто не затримується на одному місці праці довше ніж на рік-півтора, і це скоріше норма, ніж виняток. Типові бенефіт-пакети, які надають компанії працівникам включають:
- flexible робочі години (у тому числі робота з дому);
- скорочені п’ятниці (привіт, Сonscensia:));
- так звана «13 зарплата»;
- медичне страхування, приватні пенсійні страхування та накопичення, абонементи в зал, басейн, обіди тощо;
- паркомісця — враховуючи, що запаркуватись у центральній частині міста майже нереально, у певних випадках цей бенефіт може бути одним з ключових :)
Погодьтесь, непогано.
Також тут поширені різні ком’юніті та івенти. Наприклад, Dev After Workорганізовують події з різних тем і технологічних стеків у Бухаресті. Суттєвий мінус у тому, що більшість презентацій проводяться румунською, але тут знову повертаємось до пункту про мову — її треба знати хоча б на базовому рівні.
Проте в плані щоденної роботи я не відчула особливих відмінностей. Завдання знайомі, всі засоби є — тому вперед до цілі. Звичайно треба враховувати специфіку культури і менталітету — він все-таки трохи інший. Та зрештою головне — це люди, з якими ти працюєш. Шукати підхід потрібно, як до розробника в Україні, так і до розробника в Бухаресті.
Житло в Бухаресті
Помешкання ми почали шукати наперед, але не дуже задовго до переїзду. За кілька тижнів до узгодженої дати ми приїхали в місто, щоб знайти житло. Ми скористались послугами однієї з місцевих ріелторських агенцій, яка дуже допомогла не тільки з вибором квартири, але й ознайомила з містом, рекомендованими районами для проживання тощо. Загалом пристойні апартаменти можна знайти за сумму починаючи від
Вид з вікна орендованої квартири
Витрати
Приблизна таблиця типових витрат на сім’ю з трьох людей на місяць виглядає так:
| Житло (оренда) | |
| Комунальні | |
| Їжа | |
| Садок чи початкова школа (англомовні) | |
| Міський транспорт | 50 EUR |
| Заправки (залежить від того, як їздити) | 200 EUR |
Загалом:
Розваги, одяг та інше не включаю, тому що тут все залежить від індивідуальних звичок. Єдине ще додам, що розваг в місті і поза містом більш ніж достатньо.
Особливості міста
Усім відомо, що Бухарест (не плутати з Будапештом) — столиця Румунії, тому життя тут вирує. Після відносно спокійного і невеликого Львова, це місто видалось мені дуже великим і «різношерстим» зі своїми майже двома мільйонами населення, якщо вірити офіційній статистиці (і близько 3,2 млн, якщо вірити місцевим мешканцям). Місцями Бухарест дуже гарний, монументальний я б сказала, і водночас деякі райони дуже занедбалі і не рекомендуються до відвідин.
Географічно місто поділене на сектори — всього їх 6. Більшість бізнес-центрів, включаючи офіси багатьох ІТ-компаній, знаходяться в північній і центральній частині міста (Pipera, Floreasca). Тому ці частини міста найбільш популярні, розвинуті і дорогі, якщо порівнювати з іншими. Також це типові райони, де мешкають експати, яких в Бухаресті ой як багато. Вечорами, прогулючись парком Герастрау (найбільший парк міста з озером), можна почути різні мови — англійську, французьку, російську і багато інших. Української майже ніколи не чула за весь час проживання там.
Транспорт
Деколи мені здавалося, що автомобілів у місті більше, ніж людей. Автівок дійсно багато, вони припарковані всюди й іноді абияк. Величезна кількість машин, звичайно, означає довжелезні затори, причому по всьому місті. Особливо страждає центральна частина міста, де трафік напружений цілий день. Ми мали своє авто, але використовували його переважно на вихідних — для поїздок за продуктами або за місто. Протягом тижня на роботу я їздила на метро або ж ішла пішки при хорошій погоді
Містом курсують автобуси (переважно великі і комфортні), тролейбуси, трамваї (багато з них ретро). А ще є метро, яке дуже рятує ситуацію. Офісний планктон (такий, як я) переважно добирається на роботу на метро, яке в години пік забите. Є велодоріжки, але далеко не по всьому місту. Найбільше і найкраще покриття в центральній частині міста. Таксі відносно недороге і популярне, але стиль водіння не для людей зі слабкими нервами. Взагалі до манери їзди в Бухаресті треба звикнути. Місцеві мешканці називають цей стиль «defensive driving», я б його віднесла більше до «aggressive driving». Потрібно бути дуже уважним при водінні, адже це повна протилежність спокійній, розміреній їзді, до якої всі звикли в Західній Європі.
Повітряне сполучення доволі хороше. За 15 км від столиці в Отопеніє міжнародний аеропорт Bucharest Henri Coandă. Доступні квитки на найбільш популярні лоукостери Wizz Air, Ryanair. Також присутні інші найбільш поширені авіаперевізники, тому подорожувати досить зручно.
Медицина
Ситуація з державною медициною, як кажуть місцеві мешканці, залишає бажати кращого. Але тут поширені приватні клініки, в яких ситуація дещо ліпша. Медичне страхування (для працівника чи всієї сім’ї) є частиною benefit package, який пропонують більшість компаній. Я з сім’єю користувалася поглугами клінік Medicover. Також рекомендують мережу Regina Maria. Звичайно є ще й інші, але ці дві найбільш поширені.
Клімат і географічні особливості
Здавалося, що клімат Бухареста не мав би дуже відрізнятися від того, до якого ми звикли в західній частині України, але насправді він значно відрізняється. Клімат помірно континентальний, як і в нас, але з поправкою на нижчу широту в Бухаресті набагато тепліше і сухіше. Літо починається практично з середини квітня, в літні місяці в місті неймовірна спека, і також тут доволі тепла осінь.
Влітку на вихідних місто стає практично пустим. Це майже традиція — на вихідних вибиратися на Чорне море, до якого близько 230 км від Бухареста по магістралі. Констанца — найбільше місто на узбережжі, туди їдуть переважно з дітьми. Для більш активного відпочинку молодь їде далі на південь. Містечко Вама-Веке, що майже біля кордону з Болгарією, — одна з найпопулярніших локацій для активного пляжного відпочинку та літніх нон-стоп вечірок. До речі, у довшу класичну відпустку «до моря» румуни переважно їдуть у Болгарію або в Грецію.
Крім моря в Румунії є ще гори, ті самі Карпати, але інший їх бік. Тому любителям гірського відпочинку також буде чим зайнятись. Дуже гарні гірські містечка і замки Трансильванії — Сіная (найближче до Бухареста), Сібіу, Брашов, замки Пелеш, Бран — це принамі ті, де ми встигли побувати. Моїм фаворитом серед гірських містечок є Сібіу — центральна частина дуже гарна і навіть трішки казкова, я б сказала.
Славнозвісна гірська дорога Трансфагарашан — це окрема історія. Маршрут пролягає по мальовничій місцевості з гірськими озерами, водосховищем і різкими серпантинами. До слова, цей маршрут вважається досить небезпечним і частина дороги закрита приблизно півроку.
Зима схожа на ту, до якої ми звикли в Україні, тільки, мабуть, трішки коротша.
Бухарест знаходиться в сейсмічно небезпечній зоні. Столиця Румунії має сумну історію руйнівних землетрусів з численними жертвами. Під час проживання в місті ми стали свідками незначного землетрусу в 5.3 балів, який відбувся вночі. В місті ніхто не постраждав і обійшлося без будь-яких руйнувань, але відчуття, коли ти прокидаєшся вночі від того, що ліжко і підлога трясуться, м’яко кажучи, не надто приємні. З негативу — Бухарест вважається одним з найбільш забруднених міст у Європі. Гір сміття ми тут не бачили, але відчувається, що про довкілля тут, як і загалом в Румунії, не сильно дбають.
Загалом помітно, що країна активно розвивається. Дороги хороші навіть в глухих селах у горах. Але дуже видно контраст між відносно розвинутою столицею і посткомуністичними бідними містечками і селами.
Висновки
Так склалося, що в сучасному ІТ-суспільстві побутують різні думки щодо переїзду. У моєму випадку з самого початку не йшлося про переїзд на ПМЖ, тож попередньо я планувала поїхати на рік. Цього мало б вистачити для досягнення робочих задач, поставлених компанією. Це також достатньо часу, щоб вивчити специфіку країни, культури і загалом нового середовища. І для тих, хто планує виїздити жити за кордон — як на мене, рік — це мінімальний термін, який потрібен для облаштування і усвідомлення того, чи це ваше чи ні.
Їхати чи не їхати кудись — це справа індивідуальна. Моя історія закінчилася тим, що після року роботи в румунському офісі я повернулася в наш офіс у Львові. Це однозначно цінний досвід, який вплинув не тільки мої погляди на роботу, але й на життя загалом :)