Майже 1000 випускників і третина працевлаштованих ще до кінця курсу. Чому «Котани» вже 7 років безоплатно навчають новоспечених програмістів, чи можуть конкурувати з університетом та як допомагають знаходити роботу? Про це та інше ми розпитали в засновника спільноти та головного інженера компанії Cloverpop Артема Сичова.
Як усе починалося
Ще в школі я цікавився ІТ — замість трудового навчання відмінникам дозволяли ходити на інформатику. І хоч в університет вступив на психолога, але про ІТ не забув, працював у цій сфері менеджером. А остаточно потрапив в індустрію, коли створив курси. Це був 2012 рік. Тоді я вивчав Ruby, але самостійно осягнути матеріал було важко. Тому написав пост на DOU, запропонував розібратися разом. На першу зустріч нас прийшло всього двоє. На другій уже було шестеро. Згодом приєдналося ще більше людей. Ми збиралися раз на тиждень, розповідали, хто що дізнався нового.
Багато людей потрапляли до нашої спільноти через особисті контакти. Ще від початку ми використовували для комунікації месенджери, де учасники груп запрошували своїх друзів. Тому через деякий час охочих піти на курси було більше, ніж ми могли прийняти. Згодом знайшли добровольців, які розробили перший курс. Потім з’явилися професіонали, які взялися його читати. Хоча один з викладачів «не дожив» до кінця курсу, бо був дуже завантажений. Для нас робота — один з основних ворогів. Ми зрозуміли, що стали більшим, ніж просто зустріч товаришів, приблизно через три роки, коли з’явилося кілька напрямів навчання.
На сьогодні я в ІТ понад десять років, програмістом працюю впродовж семи. Проекти приходять та відходять, а «Котани», мабуть, моє найбільше досягнення. Чому «Котани»? Так склалося історично. Один з лекторів постійно звертався до нас: «Котани». І на воркшопі, на який прийшли тільки викладач і я, ми вирішили зробити сайт. Коли думали над назвою, одразу згадалося це слово.
20 годин на тиждень, 5 місяців на рік
У нас було багато напрямів: Ruby, C#, .NET та інші. Курс із JavaScript нині найбільш популярний, тому що багато програмістів пишуть цією мовою. Також ми були в кількох містах: Харкові, Києві, Львові й навіть Чернівцях.
У середньому курс триває
У студентів, які навчаються віддалено, є чат з відведеними для них менторами. Ми також викладаємо відео з наших лекцій у мережу. Нині їх дивляться десь до 20 тисяч людей. Хоча онлайн-практика в нас була не дуже успішною — люди не доходили до кінця. Тільки на останньому курсі процес більш-менш налагодився. Проблема такого формату в тому, що студентам не вистачає мотивації й стимулу, які дають офлайн-зустрічі. Без соціальної взаємодії продовжувати важко.
На навчання студент має витрачати не менш як 20 годин на тиждень. Проте може бути й більше, якщо є прогалини в знаннях або учень опрацьовує додатковий матеріал. Зустрічаємося ми раз на тиждень у суботу. Приміщення надають великі ІТ-компанії, ще й годують нас безплатно.
Альтернатива для професіоналів
Ми — альтернатива для людей, які вже мають освіту або у яких немає можливості витратити 5 років на те, щоб учитися й не працювати. Ми постаралися побудувати програму так, що попередніх знань не потрібно, й орієнтуємося на тих, хто хоче увійти у сферу IT та цікавиться Front-End.
Студенти в нас доволі юні. Звичайно, є учасники, яким за 40, а є ті, кому 16. Але в середньому це люди віку
Ретельний відбір
Ми набираємо студентів один або два рази на рік. За цей період організовуємо приблизно два курси, хоча бувають випадки, коли програми йдуть паралельно. Усе залежить від кількості охочих навчати й викладати.
Ми поекспериментували з методиками тестування. Тепер воно водночас і випробувальне, і навчальне. Учасники мають пройти приблизно 10 завдань, які ускладнюються. Тестове завдання займає багато часу. Зазвичай на його виконання ми даємо кілька місяців. Тести часто беремо з курсів на Coursera та Udacity. Завдяки цьому обираємо учасників, які вже щось знають і готові вкласти час у навчання, щоб потрапити на курси. Це дає змогу відсіювати невмотивованих людей. Бо якби ми просто сказали «Приходьте», то охочих було б, мабуть, тисячі людей. Також з відкриттям набору на курс ми створюємо два чати: один тільки для учасників, інший — для учасників і менторів. Там вони можуть радитися щодо завдань одне з одним. Якщо в першому чаті ніхто з однокурсників не відповів, можна запитати в ментора.
Для ефективного навчання дуже важлива англійська, оскільки часто матеріали бувають саме цією мовою. Ми намагаємося замінити їх російськими чи українськими аналогами, але це не завжди можливо. Та наші студенти самі організували speaking club на останньому курсі й разом вивчають англійську додатково. Окрім обов’язку навчатися ми просимо бути толерантними й неагресивними. Інших вимог немає.
Ментори та їхня мотивація
Ми набираємо певну кількість менторів, але дехто на певному етапі може покинути проект, тому що багато роботи. Якщо хтось проявляє активність і хоче допомогти — карти в руки. Нині у нас 16 менторів. Старший курсу — Іван Титаренко, він працює у Wix. Також у нас є 30 помічників із найактивніших студентів. Разом нас приблизно 50. Ментори працюють безоплатно. Але для них це спільнота, оскільки всі вони — наші колишні учні.
Також бувають люди, які, наприклад, прослухали курс Ruby, а повертаються читати JavaScript, тому що працюють з ним більше. Наприклад, Олександр Лапшин, після того як вивчив Ruby, три курси читав у нас JavaScript. Потім пішов через зайнятість на основній роботі. Проте зараз він зацікавився машинним навчанням і у перспективі хоче розробити для нас новий курс. Дехто просто загоряється ідеєю й намагається допомогти.
Університет vs Котани
Ми не можемо зрівнятися з університетом щодо бази, яку він дає, за умови, що ми говоримо про хороший університет, навіть український. Там навчають математики, логічного мислення, розбирають, що таке алгоритми. Одна з переваг університету в тому, що навчання триває 5 років. Хоча там інколи й використовують застарілі мови, але це невелика проблема.
Та якщо порівнювати із заочним відділом, то ми даємо набагато більше. Наприклад, до нас приходять студенти, які навчаються заочно в КПІ. Вони розповідають, що там завдання відірвані від реальності й не дають жодних знань. Вам начитують матеріал упродовж тижня, потім ви півроку гуляєте, після того вас просять здати якісь смішні лабораторні роботи з розряду «встановіть собі кудись доісторичну базу даних і надішліть мені фотографію».
У стаціонарного навчання ми виграємо тим, що курси тривають до півроку. Ми випускаємо юного спеціаліста, який може працювати, а потім підтягує ту базу, якої йому не вистачає. Тепер є багато онлайн-курсів, також диплом Master in computer science сьогодні можна здобути на Coursera. Ми також показуємо нашим студентам, де можна знайти потрібну інформацію.
Гроші — не стимул
Нам пропонували стати комерційними, проте ми бачимо, що безоплатність курсів — одна з причин, чому тут згодні працювати стільки людей. Зокрема це стосується менторів, оскільки вони готові віддавати те, що одержали до цього безоплатно. Гроші тут — зовсім не стимул. Найімовірніше, головний мотив у тому, що ти робиш щось важливе, даєш можливість іншим людям з інших сфер увійти в цей світ, допомагаєш відчувати себе впевнено, знайти першу роботу. Змінити вид діяльності важко, якщо в тебе немає підтримки. Навіть якщо ти пройшов платні курси, про тебе там можуть забути. У нашій спільноті ти серед таких самих людей.
Ще одна причина, чому ми не переходимо в комерцію, у тому, що наші ментори — не професійні викладачі, хоча на інших курсах таких менторів продають дорого. Проте нашим лекторам не так страшно погоджуватися на викладання, оскільки в них немає відчуття, що вони мають усе відчитати, навіть якщо щось не виходить. Можливо, якби ми вклали сюди більше бізнесу, то почали б активно розвиватися, відкривати нові напрями. Але коли бізнес агресивний і вказує, на що звертати увагу, він може не вгадати. Наприклад, чому JavaScript такий активний? Тому що є достатньо охочих пройти цей курс і достатньо менторів, які хочуть його прочитати.
На роботу беруть
До кінця курсу відпадає приблизно 30% студентів, але нюанс у тому, що в нас сильний тестовий початок, і ще в процесі навчання їх починають запрошувати на співбесіди. У результаті, приблизно
Зрозуміло, що спершу наші учні йдуть не на найкрутіші роботи. Хоча в нас було двоє студентів, які працювали в Google і в Amazon, але вони до цього писали на Scala і Java, а прийшли до нас підучити Front-End. Тому ми не можемо сказати, що їхні досягнення — це наша заслуга.
Рекрутингове агентство
Для українського ринку наша спільнота важлива тим, що ми закриваємо нестачу Front-End розробників. За цей час ми напрацювали ім’я, хоч і не видаємо дипломів. У нас багато компаній просять: «Якщо у вас є хтось, хто вивчився на Котанах, будь ласка, дайте нам контакти, ми готові брати всіх». Так просять і маленькі, і великі контори.
Згадати, у якій компанії наші студенти не працюють, дуже важко. Звичайно, після роботи у великих компаніях усі згодом розбігаються по маленьких, де лампово роблять продукт, і часто запрошують одне одного. Також часто в нас у чаті можна знайти роботу, бо щойно у випускників у компанії з’являються вакансії, вони зазвичай про це повідомляють. Тут ми схожі на рекрутингове агентство. Але нічого з цим зробити не можемо. Учні одне одного знають, перетягують туди, де краще.
Колаборація
За 7 років у нас вивчилося приблизно 1000 людей. І це насправді додає сил і розуміння, що робити далі. Інколи буває складно, проте нас мотивують очі студентів, що палають. Також у нас усі дружні й допомагають одне одному. Ми майже одразу попросили тих, хто вирвався вперед, допомагати тим, у кого є запитання, і контролюємо процес. Думаю, що ми задаємо тон у групі. І конкуренція — це не те, на чому ми граємо, колаборація нас цікавить набагато більше.
Ми вдосконалили програму, додали елементи гейміфікації, що позитивно вплинуло на мотивацію студентів. Віддали більше ініціативи в руки активних випускників, тому що найшвидше вчиться той, хто навчає. Також розробили ретельніший відбір, бо раніше було «виконай якесь там тестове завдання», яке професіонали могли зробити за день. Через це відпадало багато вмотивованих, але без достатньої кількості знань учасників. Тепер ми концентруємося на тому, що буде приносити максимальну користь людям. А ще ми створили окремий Telegram-каналі назвали його нашим радіо.
Що далі
Нині ми активно розвиваємо Youtube-канал. Проте хочемо вийти в офлайн, хоча це доволі складно. Очні зустрічі для нас перспективніші, тому що в онлайн-курсів з’являються такі конкуренти, як Coursera і Udacity. Ще минулого року ми могли провести тільки один курс. Цього року плануємо вже чотири.
Часто програмісти, які працюють, кажуть, що їм не вистачає знань. Тому ми хочемо охоплювати не тільки Front-End, а весь напрям комп’ютерних наук, щоб мати можливість нашу освіту прирівнювати до університетської. Тобто якщо людина хоче спершу пройти один курс, почати працювати, а потім повернутися до навчання і згодом піти працювати в умовний гугл, то ми хочемо, щоб у нього була змога пройти весь цей шлях з нами.
Також ми думаємо над розвитком напряму допомоги в працевлаштуванні для наших студентів, оскільки спільнота дає змогу синхронізуватися, поліпшити резюме та Linkedin. Плануємо, щоб цей сервіс був не тільки для людей, які щойно закінчили навчання, а й для тих, котрі вже певний час працювали. Вони зможуть звернутися до нас зі словами: «Я котанчик, допоможіть мені знайти наступну роботу». Так ми зможемо допомагати одне одному.