Шановні колеги, друзі і просто незнайомі мені українці! Мене звати Олексій Скрипник. Я є засновником та CEO www.ELEKS.comта йду на вибори третім номером в партії «Самопоміч» Андрія Садового. Цей текст — відповідь особливо для тих друзів і колег, які часто-густо питають, якої холери я це роблю, тобто чому йду в політику? І дійсно якої? Особливо враховуючи, що в мене все є: класна робота, на яку кожного ранку біжу з задоволенням, фантастичні друзі і колеги, клуб інтелектуалів, живі батьки і кохана дружина, четверо синів і один онук. Ну, і ще забув про плавання зранку та велосипед ввечері.
Правда є одна маленька ложка дьогтю в цій діжці меду — війна з Росією, яку ми майже програли. Я говорю не про Іловайськ та донецький аеропорт, де хлопці відстоюють Україну, а про економічну війну, яка є визначальною для усвідомлення того, чи вдасться нам виграти воєнну. Війна Аріїв визначається війною Афін — і ми можемо бути мужніми, але перемогти ми повинні на війні розвитку країни. Ми стоїмо на краю економічної гибелі країни, коли долар за 30 гривень буде нам здаватися благом. Я би використав для пояснення поточної ситуації таку аналогію: Україна зараз — це пацієнт в якого витікає кров з пробитих артерій. Проте наближаються вибори, і політичні партії змагаються в соціально-ідіотичному популізмі. НЕМАЄ жодного сенсу обговорювати соціально-економічні програми покращення життя поки ми «не зупинили артеріальну течію крові» .
Наші найбільші проблеми:
- Незбалансованість бюджету в 10%.
- Перше місце в світі по незбалансованості пенсійного фонду.
- Різниця в ціні на газ між покупкою і продажем в три-чотири рази — ми беремо кредити, щоб розрахуватися за газ зараз, а розплачуватись за кредити будуть наші діти і онуки.
- Затрати на утримання державного апарату становлять 50% від держбюджету.
- Відсутність сучасної армії.
- Непереможна корупція є найбільшим нашим драконом, що нас з’їдає.
Ну і пару «менших» проблем:
- Не конкурентна в Європі промисловість, освіта і наука.
- Не реформована і застаріла система охорони здоров’я.
- Повна люмпенізація, вимирання і старіння населення.
Чи зможемо ми провести необхідні реформи? На жаль, не знаю. Це насправді залежить від кількості людей з волею до змін та мізками, які прийдуть до керування державою.
Якщо мене оберуть, я спробую зробити все для того щоб:
- Тарас Кицмей очолив створення e-government в Україні.
- Лічильники на газ були встановленими в кожному будинку вже в 2015 році, і кожен платив рівноважну ціну з врахуванням видобутку газу в Україні, а для малозабезпечених були субсидії. Баланс газу без «чорних дір».
- Електрика продавалася на ринку і структури олігархів не доводили її до банкрутства. Щоб ми отримали свій закінчений процес виробництва ядерного палива, а, якщо буде потрібно, і зброї.
- Зробити реально працюючим державно-приватне партнерство і об’єднання в виробництві зброї. Об’єднати зусилля ІТшників всієї України на створення сучасної зброї. Давид Браун — заступник Міністра Оборони. Борис Філатов — міністр оборони.
Разом з командою однодумців з різних партій:
- Хочу гармонізувати податки за прикладом Словаччини. Не має бути розрив між 5% податку за ФОП і 58% за звичайного працівника. 12% і 18 % — ось наші орієнтири. Вкладення на розвиток підприємства податком на прибуток не обкладаються. День «НУЛЬ» для декларації доходів і громадяни починають самі платити податки.
- Звільнити всіх суддів. Набір суддів з нуля під головуванням Старшого Судді федерального американського суду Богдана Футея. Зменшення прокуратури в декілька разів з забиранням більшості функцій терору України. Об’єднання СБУ і міліції, суттєве їх скорочення. Набір туди молоді з західною юридичної освітою і суттєво вищими зарплатами.
- Варіант коли багаті люди є на ключових посадах, є прийнятним тільки на декілька років — далі має бути конкурентна зарплата в державних чиновників.
- Потрібен баланс бюджету з дефіцитом 3%. Захист та підтримка реальних власних і закордонних інвесторів. Перегляд необхідності функціонування багатьох чиновників, комітетів і міністерств і заміна багатьох з них на скрипт в запиті до e-government (див. П. 1 :) Затрати на утримання держави на рівні 32%.
Я спробую не поступитися принципами і говорити правду, якою би складною і тяжкою вона не була. Відповідально ставитись до виборця і чесно показувати свої результати і промахи. Скласти повноваження, якщо заставлять поступитися совістю і честю. Бути членом команди і робити все, щоб вона була взірцем професіоналізму і чесності.
Чи я витримаю? Відверто скажу — не знаю. Знаю, одне — без вашої підтримки я як не попаду в парламент, так і не зможу зробити більше ніж розвиток своєї компанії, що вже є не погано, але на жаль зараз цього замало для країни.
Треба повернути країну собі. Ми маємо, вперше в історії, можливість вибирати не між нечестивцями, які володіють Українською мовою, і такими самими олігархами з російськими «понтами». На сьогодні як мінімум є вибір, за який не соромно буде перед дітьми, — Садовий, Гриценко, Порошенко, Яценюк.
Чому я в Самопомочі (пропонували іти і в інші партії)? Все просто:
- Мене ніхто нічого не змушував обіцяти і давати, і йти проти свого сумління і совісті.
- Молода, професійна, амбітна команда без єдиного депутата з минулого.
- Сповідування простого життєвого принципу українців — «Візьми і зроби», який я все життя пропагував і виконував сам.
Якщо ви розділяєте, те що тут написано і хочете підтримати — велике прохання — поділіться цим листом з максимальною кількість спільнот та людей, що користуються електронною поштою і соціальними мережами. Виборці Самопомочі — це ми, волонтери, модерні програмісти, дизайнери, архітектори, інженери, вчителі, студенти, воїни — українці, які мріють про сучасну свою Україну і роблять все, щоб це стало дійсністю.
Україна переможе в цій війні за незалежність і за десять-п’ятнадцять років зможе побудувати модерне європейське суспільство з заможними громадянами. Для цього нам просто треба почати розумно і ефективно розбудовувати нашу країну. І не забути прийти на вибори і проголосувати по тому як вимагає розум і серце.
З повагою, Олексій Скрипник
P.S. — Для тих, кому цікаво послухати і побачити є запис передачі «Підсумки» з Миколою Вереснем: