[Про автора: Яків Крамаренко — викладач ІТ-курсів з семирічним досвідом в ІТ, з основним фокусом на автоматизації «тестування веб застосувань та сервісів», побудові QA і Software Development процесів]
Так. А хочеться, щоб було інакше.
Падіння гривні, скорочення в реальному секторі, економічна криза... І посеред всього цього лиха міражний оазис благополуччя — сфера інформаційних технологій, яка може похвалитись достойними зарплатами, хорошими соцпакетами, сучасними офісами в центрі міста й іншими «плюшками». А на додачу — обіцянки масмедіа про «швидкий старт», історії успіху на кшталт «з Івана в пана». Усе це призвело до масового розмноження ІТ курсів як відгуку на попит.
Наразі викладають усі, кому не лінь. Усі, хто знайшов у собі сили, щоб піднестися, підгодувавши своє его (у тому числі й автор). І тепер вони роздувають величезний пузир обіцянок про світле майбутнє і гучних слів про якість знань, яку одразу ж підтвердять випускники, що влаштувались на роботу.
Гарантія «світлого майбутнього»
Зайдіть на веб-сторінку будь-якого навчального ІТ-центру і відчуйте, як «смачно там все пахне»:
- Найкраща система навчання;
- Найдосвідченіші викладачі-практики;
- Гарантія ефективності навчання;
- Захмарний відсоток працевлаштувань випускників у топових ІТ-компаніях.
От тільки ніде ви не знайдете точної інформації про наступне:
- Скільки навчалося студентів в групі?
- Якою була їхня успішність?
- Скільки з них знайшли роботу після курсів — троє, двоє, лише один?
- Якщо знайшли роботу, то коли саме (через півроку поневірянь по співбесідам? чи лише дозаповнивши пробіли в знаннях після курсів)?
- І яку саме позицію отримали (рутинне мавпопідбирання за некомпетентною командою? та ще й за копійки)?
А тим часом айтішники висміюють індустрію ІТ-освіти. Рекрутери задають риторичні питання — що робити з усіма цими випускниками? Вакансій мізерно мало для такої кількості випускників, а число останніх продовжує рости. Зараз на позиції джунів приходить кілька сотень резюме протягом лічених годин після публікації вакансії.
Тех-інтерв’юери насміхаються з рівня знань випускників, які приходять на співбесіди, часто з шаблонними резюме. Більшість айтішників просто не вірять у випускників будь-яких курсів, аргументуючи це тим, що якщо людина має потенціал — вона вивчиться сама. І як не прикро визнавати, зазвичай це правда. Більшість абітурієнтів або ліниві, або неорганізовані, або немотивовані, або, банально, не айтішники за типом мислення.
Усе це не означає, що немає хороших викладачів, хороших курсів або хороших студентів. Але, варто визнати, що їх меншість. Фактична ефективність навчання також залежить і від самих учнів.
І те світле майбутнє, яке нам обіцяють — чекає далеко не всіх, і шлях до нього дуже непростий. Так, наприклад, ще донедавна тестування ПЗ дійсно було «легким входом до ІТ», але тепер його складність може зрівнятися зі складністю в минулому стати програмістом через несумірно більшу конкуренцію на ринку.
Сама ж сфера навчання доволі цікава. І ох як актуальна — в наш-то час, коли класична освіта не може дати ринку потрібне. Курси могли б стати хорошою альтернативою звичайним університетам, та й самоосвіті також. Усе можна вивчити самому — це так, але шляхів до однієї цілі багато, а найефективніших, зазвичай, менше. І хто, як не компетентні інженери, враховуючи свій власний тернистий досвід, зможуть провести учнів найбільш оптимальним маршрутом, навчити їх усім необхідним секретам одразу (принаймні тим, які вони будуть готові засвоїти) і закріпити теоретичні знання на правильно підібраній практиці?
Що робити?
Мені здається, що справедливо бути більш чесним з абітурієнтами, студентами і перед собою, в решті решт. А також спробувати щось змінити у світі ІТ-навчання. Це ж цікаво. Хіба ні? Чи, може, ну його, будемо просто рубати бабло зі студентів, доки вони ходять на курси. Самі ж винні, що дома нічого вивчити не можуть. Часом по-іншому і думати не хочеться :)
Але цікавість і «супергеройське» шило в одному місціего перемагає байдужість і холоднокровність хоча б на трішки. І цього «трішки» достатньо, щоб почати думати про рішення проблеми і намагатись їх впровадити.
На жаль, повністю відкрити статистику і успішність студентів не можна, як мініумум, з наступних причин:
- не всі студенти цього захочуть;
- правда може вбити більшість освітніх центрів.
Адже більшість людей не здатні прийняти свою «неуспішність» як наслідок ліні і неорганізованості. У результаті, вибираючи курси, вони поставлять на компанії хрест і не дадуть можливості хорошим викладачам навчати тих, кому це дійсно потрібно, і яких, на жаль, меншість.
Але можна хоча б перестати лицемірити.
По-перше, зробити з «сертифікатів» справжні сертифікати, а не просто папірці. Не видавати їх усім підряд. Можна рухатись в бік стандартизованої сертифікації випускників. Або ж, якщо не хочеться «рівнятися під одну планку», можна задати свою і триматись її.
По-друге, підтягнути програми курсів до ринкових вимог. Проводити справжні строгі іспити, які емулюватимуть реальні робочі ситуації. Неможна видавати студенту сертифікат, якщо він не зможе пройти співбесіду в одну з компаній-лідерів на позицію, що відповідає програмі курсу. Нехай у нього буде шанс перездати іспит, але не буде шансу обдурити себе та інших.
По-третє, за згодою студентів відкривати статистику про випускників, які отримали дійсні сертифікати, і про кількість часу, який їм знадобився, щоб влаштуватися на бажану позицію.
По-четверте, змінити агресивну конкуренцію між учбовими центрами на надійне партнерство: обмінюватися досвідом викладання і організації курсів. Більшість з нас працює в ІТ-компаніях і відчуває велику потребу в нових компетентних кадрах на своїх проектах. Всі ми тільки виграємо від підвищення якості ІТ-навчання.
Усі ми хочемо жити в розвиненій європейській країні, яка буде розвивати економіку і впливати на благополуччя людей не експортом корисних копалин, а створенням інтелектуальних продуктів і додаткової вартості. Давайте ж разом вносити позитивні зміни і рухатися в бік світлого майбутнього, де буде добре всім — і студентам, і навчальним центрам, і ІТ-компаніям.
А що ви думаєте стосовно змін, які потребує сфера ІТ-навчання?